Черный стих - Pur:Pur

потертости, шероховатости

щетина, грубая ласка.

тоскует по нежности

и небрежной беседе

маска — всего лишь его прикрытие.

а внутри ничего ничего нет.

запоминаем по буквам

записываем

чтобы не помнить картину вцелом.

а если написать историю человечества мелом

легко её будет отмыть потом от земли?

отмыть потом от земли

отмыть потом от земли

изменщица — ведь это всего лишь название

девушка, возраст, морщинки и слезы

помниться мне, это было,

а может

этого так сильно хочется

что чудится

будто, и я там была

и ты записки, множество линий и клеточек

каждый лист хранит касание моих мыслей.

и стиснул меня в обьятиях

и отпускать не хочет.

а впрочем…

«почему бы и нет?" — подумала я и улетела на встречу к другому.

на встречу к другому.

а по-моему он достаточно мил.

безусловно не ты,

но так хорошо, что не ты, а другой.

широкие плечи, улыбка, рост, без возраста.

Все это лечит отменно,

когда грустишь,

когда листочки повсюду.

пустые и с текстом.

а смысла во всем этом нет.

нет.

как нет смысла в измене

и в мести.

вся прелесть скрывается тушью,

тенями и пудрой.

а губы хотят говорить только правду.

ту, что на самом деле

ту, что дрожжит в каждом теле

и мир на самом деле весь белый,

а все черное…

все черное у нас внутри.

потертості, шорсткості

щетина, груба ласка.

тужить за ніжністю

та недбалої бесіди

маска — лише його прикриття.

а всередині нічого нічого немає.

запам'ятовуємо по літерах

записуємо

щоб не пам'ятати картину вцілому.

а якщо написати історію людства крейдою

легко її відмитиме потім від землі?

відмити потім від землі

відмити потім від землі

зрадниця — адже це лише назва

дівчина, вік, зморшки та сльози

пам'ятатись мені, це було,

а можливо

цього так дуже хочеться

що здається

ніби, і я там була

і ти записки, безліч ліній та клітинок

кожен лист зберігає торкання моїх думок.

і стиснув мене в обіймах

і відпускати не хоче.

а втім...

«чому би і ні?» — подумала я і полетіла на зустріч до іншого.

на зустріч до іншого.

а по-моєму він досить милий.

безумовно не ти,

але так добре, що не ти, а інший.

широкі плечі, посмішка, зріст без віку.

Все це лікує чудово,

коли сумуєш,

коли листочки всюди.

порожні і з текстом.

а сенсу у всьому цьому немає.

ні.

як немає сенсу в зраді

та в місти.

вся краса ховається тушшю,

тінями і пудрою.

а губи хочуть говорити тільки правду.

ту, що насправді

ту, що тремтить у кожному тілі

і світ на справді весь білий,

а все чорне…

все чорне у нас всередині.