Kilián nedory - Psí vojáci

Hej Nedory, Kiliáne Nedory, ty stvůro, kterou miluju

Otvírám ti cestu

Vstaň a choď, chci se s tebou konečně bavit až do smrti

Vole

Jak Kiliáne trávíš den v bufetu na Knížecí??!

Je to veselý?

Troubo

Nikdy sem se nedozvěděl, kde se tady Nedory vzal

Ani nevim jak sme se poznali

Asi sme se poprvé jen tak minuli

Protože sme byli voba sevřený

Nedory v kůži a s kruhama pod vočima

Jak sup jak sup ach Bože jak sup

Mohlo to bej na Karláku

V horkým letním podvečeru

Nebo kde do mě zabořil svý drápy

Bylo to tehdy na nábřeží

Když tam ležel jak chytil jednu

Tou trubkou vod lešení

Vod toho koktavýho?

Jenže sem mu nijak nepomoh

Zkrátka sem ho tam nechal ležet

Sem věděl, že Nedory je taky had

Chřestýš, kterej se bojí pomoci

Zkrátka sem se to nikdy nedozvěděl

A nemá cenu po tom pátrat

Zkrátka tady jednou byl

Ostatně měl něco ze zjevení

Prošel to všechno moc rychle

Až zběsile a trochu blbě

Zkrátka Nedory, hej Nedory

Byl tak hubenej

Nikdy nezapomenu na ten jeho ksicht

Nosil v ksichtě všechny svíce světa

Měl tam taky kameny a klenby

A prach, Bože prach z větru nebo z hvězd?

Jestli byl někdo temnej

Něžnej a temnej hajzl

Tak to byl Kilián Nedory

Jako to léto

V severních Čechách

Kdy chodil

Jako by mu furt po zátylku jezdila břitva

A všechno ho sralo

A přesto jak to divoce vnímal

Von totiž musel

Zkrátka se to do něj usazovalo

Nedory byl plnej lógru světa

A už nemoh zvracet

Miloval štíhlý věci

Od mrtvých prstů

Po krky kytary

A svíce svíce z jeho tváří

Tak vysoký čelo

Bílý a chladný

Věděl sem jak se jednou Nedory probudil

A poznal že už v podstatě nic nechce

Byl plnej

A nemoh zvracet

Bylo to trochu děsivý

Venku bylo zataženo

Zkrátka někdo hodil deku

Nedory otevřel oči

Podíval se na strop

A věděl že mu nepatří

Zvedl ruku ten Nedory

Podíval se na ní

Smrděla mu

Byla snad jeho?

Věděl že mu nepatří

Vztekle hodil nějakou peřinu na zem

Tu kterou byl údajně přikrytej

Vedle něj ležela nějaká holka

Si jí předtim nevšim

Se na ní kouk

A věděl že mu nepatří

Sesunul nohy na zem

A sedl si

Kupodivu nebyl nahej

Jen vod pasu dolu

Nahoře měl bundu a pár jizev

Mžoural, ten vůl mžoural

Nevěděl kde je

Nicméně věděl že tam nepatří

Nic mu už nepatřilo

A von nepatřil nikam

Slyšel doteky nějaký ruky

Jak mu škárbe po vnitřní straně těla

Někde na břichu a u srdce

Cejtil jasně ty nehty

Vo tu slizkou stěnu těla

Krvavou a tmavou hej Nedory v těle je tma

Už sem ti to říkal

Tak vstal

Přešel po místnosti

A snažil se vzpomenout

Co se dělo

Už neměl přátele

A to tělo na posteli mu nic neříkalo

Chytil svou koňskou štíhlou hlavu do dlaní

A zavyl

Co jsem si to včera dal?

Chlupy, léky, jedy a tak dál…

Dal si nohy do kalhot

Uviděl na stole nějaký peníze

Vzal je plus balíček cigaret

A aniž by se podíval na tu dívku

Která byla fakt pěkná

Vod vodešel!

Chytil ho svěrák

Na schodech domu

Kde to páchlo

Semenem a krví

A starejma ženskejma

Bylo to hodně pater

Nudilo ho to

Nedory bloumal

A už byl venku

Venku pršelo

A Nedory si dal pivo

Myslím, že tehdy už nežil

Jen čekal

Čekal až přestane

Až přestane Kilián Nedory

Kill him kill…

Bylo v něm něco ze zabijáka

Asi ten led na srdci

Ta námraza

Protože umírající a zabijáci

Jsou na světě sami

A psi, prašivý zatoulaný psi

Nedorymu se svlékala duše

Něžná a krutá

Bílá a sexuální

Měl vrásky na čele

Jak ho krčil

A šklebil se

Přes skla bufetu

A pulitr nejeden

Měl zátylek napjatej

V tom Smíchově

Zabořenej až po uši

Krvácely mu dásně

Nervózně si klepl nohou

Hnusnej chlap za pípou

Hnusnej chlap před pípou

Hnusnej Kilián Nedory chlap

Plnej pošpiněný něhy

Která se ztratila tu noc

Plnej jizev plnej dívčích prstů

Skrz Nedory chyť jí ty chrte

Vraž jí tam čuráka

Až se chytne oltáře

A zařve jak řvou lidi v horách

Ne lidi, dyť už nechceš lidi

Eště aby se ti v bufetu

Na Knížeci zjevil anděl, ty vole

Nedory má v hlavě hudbu

Tu požíračku duší

Sežer jí Nedory

Vem si jí

Je tvoje, copak si to nevěděl?

Máš všechno

Ale Nedory už nic nechce

Kouká a na čele se mu

Perlí kapka potu

V takový zimě

Když prší

Co se zas děje Kiliáne?

Chtěl bych výt s tebou

Ale vím že to nejde

Vyješ-li ty vyju i já

Nedory pije moc piv

Den se převaluje jak leviathan

Lidi se měněj v bufetu

V bufetu se lidi vždycky měněj

Měněj se jim ksichty

Jen ty seš tak bílej Nedory

Věděl jedno

Že nikoho nechce vidět

Bylo toho moc

Vždycky myslel na samotu

Ale když přišla tak se jí vyděsil

Normálně se z ní zesral

Ale Nedory, neber to tragicky

Dyť je eště vítr

Nedory se zastavil před tím domem

Vytušil že je na Smíchově

Podle tlukotu svýho srdce

Vytušil že je konec století

Konec tisíciletí

Lidskýho pachtění a vraždění

A hudby

Cejtil jako kdyby ho

Temný stvůry který vládnou nebesům

Vykosťovaly pomalu ale jistě

Život byl skřipec

A nemohl si na nikoho vzpomenout

Tak si zapálil cigaretu a vyrazil

Dělalo se mu blbě

Z rozumnejch bejvalej přátel

Který si dávaj bacha

Na všechno

Aby se neměli moc rádi

A aby se nespálili

Celý spálený

A do sebe zamilovaný

Lidi bejvalý

Se ho už netýkalo

Věděl že to je konec

Jemnej skluz do pekla

Ale furt stál na svejch svících v tváři

A cejtil všechny fabriky doly a kriminály

V tom šíleným šedivým dnu

Na Smíchově

Šel nějak bezmyšlenkovitě

Viděl Sloní nohu cikánku

Která řvala

Čerta měla pod sukní

Bylo dost brzo na to

Aby se někomu udělalo zle a von to věděl

Bufet Na Knížecí se mu zjevil jako zprzněná ženská

A Nedory trpěl když ho viděl

V Nedorym vyla stvůra Nedory

A celý město

Nedory byl zrozenej pro tohle město

Zrodil se z něj

To bylo krutý - takže normální

Nedory nevzdychal

Slintal skuhrání

Cejtil touhu soch

A surovou soulož

Vlhkou a studenou

Někde v průjezdu

Trpěl jak zvíře

A dal si pivo

Nedory slyšels někdy tuhle píseň?

Hranou na lidský srdce?

Blázen dotančil

A baba došla…

Tančil jak racek

Došla jak smrt

To už bys moh poznat

Než se ztratíš

Viselče viselče

Nedory vypadáš jak labutí krk

Bílej pružnej

S jednou nohou v krvi srdce pekla

Nedory pije v bufetu Na Knížecí

Koženě kouká ach jak ten kouká

Sotva pozdraví

Bolej ho rty

Olíbané kurvením andělů

Гей, Недорі, Кіліан Недорі, ти створіння, яке я люблю

Я відкриваю тобі шлях

Вставай і йди, я хочу нарешті поговорити з тобою до смерті

чувак

Кіліане, як ти проводиш день у буфеті «Книжечі»??!

Він веселий?

духовка

Я так і не дізнався, звідки тут Недорий

Я навіть не знаю, як ми познайомилися

Здається, ми просто розминулися в перший раз

Тому що ми були скуті

Плями на шкірі та кола під очима

Як стерв'ятник, як стерв'ятник, о Боже, як стерв'ятник

Це міг бути Карлак

Спекотного літнього вечора

Або там, де він впився в мене кігтями

Тоді це було на набережній

Лежачи, він зловив одного

Ця труба з риштувань

Вода заїки?

Але я тут не для того, щоб йому допомогти

Словом, я залишив його лежати

Сем знав, що Недорий теж змій

Гримуча змія, яка боїться допомогти

Словом, я так і не дізнався

І шукати не варто

Одним словом, він був тут один раз

Зрештою, у нього було щось на зразок прозріння

Він дуже швидко це все пройшов

Божевільний і трохи божевільний

Словом, Недорий, гей, Недорий

Він був такий худий

Я ніколи не забуду вираз його обличчя

Він у своїй книзі переніс усі свічки світу

У нього також були камені та склепіння

А порох, Боже порох від вітру чи від зірок?

Якби хтось був темнішим

Ніжна і темна сволота

Так це був Кіліан Недорі

Як того літа

У північній Богемії

Коли він пішов

Ніби бритва бігала по його шиї

І все його розлютило

І все ж як дико він це сприйняв

Йому довелося вийти

Коротше кажучи, це осідало в ньому

Недори були повні світу

І я більше не можу рвати

Він любив тонкі речі

З мертвих пальців

Аж до грифа гітари

І горять свічки з його облич

Таке високе чоло

Білий і прохолодний

Я знав, як Недорий одного разу прокинувся

І він зрозумів, що в принципі більше нічого не хоче

Він був ситий

І я не міг вирвати

Було трохи страшно

Надворі було хмарно

Коротше, хтось накинув ковдру

Недорий розплющив очі

Він подивився на стелю

І він знав, що це не належить йому

Недорий підняв руку

Він подивився на неї

Вона йому смерділа

Вона була його?

Він знав, що не належить

Він зі злістю кинув на підлогу якусь перину

Той, яким він нібито прикривався

Біля нього лежала дівчина

Раніше я її не помічаю

Подивись на неї

І він знав, що це не належить йому

Він опустив ноги на землю

І він сів

На диво, він був не голий

Просто по пояс

Зверху на ньому була куртка і кілька шрамів

Примружився, віл примружився

Він не знав, де він

Однак він знав, що йому там не місце

Більше йому нічого не належало

А фон нікуди не належав

Він почув дотик руки

Як він дряпає тіло всередині

Десь на животі і біля серця

Він чітко відчував запах цих нігтів

У цій слизовій стінці тіла

Кривавий і темний гей Недора в плоті тьма

Я вже тобі сказав

Тож він підвівся

Він пройшов через кімнату

І він намагався пригадати

Що відбувалося

У нього більше не було друзів

І тіло на ліжку йому нічого не говорило

Він обхопив руками тонку голову коня

І він завив

Що я їв учора?

Волосся, ліки, отрути і так далі…

Засунув ноги в штани

Він побачив на столі гроші

Він забрав їх плюс пачку сигарет

І не дивлячись на дівчину

Що було справді приємно

Вода текла!

Він потрапив у лещата

На сходах будинку

Де пахло

Насінням і кров'ю

І найстарша жінка

Це було багато поверхів

Йому було нудно

Недорий блукав

А він уже вийшов

Надворі йшов дощ

А у Недори було пиво

Не думаю, що він тоді був живий

Він просто чекав

Він чекав, поки вона зупиниться

Коли Кіліан Недорі зупиняється

Убий його вбий…

У ньому було щось убивче

Напевно лід на серці

Мороз

Тому що вмирають і вбивці

Вони одні на світі

І собаки, запорошені бродячі собаки

Душу Недорого обдирали

Ніжна і жорстока

Білий і статевий

У нього були зморшки на лобі

Як він присів

І він посміхнувся

Через скло буфету

І не один срібний посуд

Потилиця була напружена

У тому Сміхові

Занурений по вуха

Його ясна кровоточили

Він нервово постукав ногою

Непристойний хлопець за трубою

Потворний хлопець перед біпером

Противний хлопець Кіліан Недорі

Сповнена ніжності

Який загубився тієї ночі

Повний шрам, повний пальців дівчини

Через Недору ловіть її тих хортів

Убий її член там

Коли він хапається за вівтар

І реве, як реве народ у горах

Немає людей, ти більше не хочеш людей

Не кажучи вже про шведський стіл

На Книжці з'явився ангел, чувак

У Недори музика в голові

Той пожирач душ

Їж її Недори

Візьми її

Це твоє, ти не знав?

У вас є все

Але Недорі вже нічого не хочеться

Дивиться і на чоло

Краплинка поту

В таку зиму

Коли йде дощ

Що відбувається, Кіліан?

Я хотів би вити з тобою

Але я знаю, що це неможливо

Якщо ти будеш вити, я теж буду

Недорий п'є багато пива

День котиться, як левіафан

Люди, змінюйте в буфеті

У фуршеті завжди змінюються люди

Змінити їхні обличчя

Тільки ти така біла Недора

Він знав одне

Що він не хоче нікого бачити

Це було занадто

Він завжди думав про самотність

Але коли вона прийшла, він злякався її

Як правило, він витягав її на хуй

Але Недорий, не сприймай це трагічно

Ще вітер

Перед тою хатою зупинився Недорий

Він відчував, що опинився в Сміхові

У такт твого серця

Він відчував, що настав кінець століття

Кінець тисячоліття

Захоплення та вбивство людини

І музика

Він відчував, ніби він

Темні істоти, які правлять небесами

Вони повільно, але впевнено костеніли

Життя було стисканням

І він не міг нікого придумати

Тож він запалив сигарету й рушив

Йому стало погано

Від толкових колишніх друзів

Який стережись

За все

Щоб вони один одного не дуже любили

І щоб вони не згоріли

Все згоріло

І закохані один в одного

Літні люди

Його це вже не стосувалося

Він знав, що все закінчилося

Легке ковзання в пекло

Але він все одно стояв на своїх свічках у морді

І він нанюхав усі заводи, шахти і злочинців

У той божевільний сірий день

У Сміхові

Він йшов якось бездумно

Він побачив слононогу циганку

Хто кричав

Диявол був під її спідницею

Для цього було досить скоро

Змусити когось почуватися погано, і Фон це знає

Буфет Na Knižecí видався йому розлюченою жінкою

І страждав Недорий, побачивши його

У Недорах завила потвора Недора

І все місто

Недорий народжений для цього міста

Він народився з цього

Це було жорстоко - так нормально

Недорий не зітхнув

У нього текли слинки

Він відчував жагу до статуй

І грубий секс

Сиро і холодно

Десь у під'їзді

Він страждав, як тварина

І він випив пива

Ви коли-небудь чули цю пісню?

Вони грають на людському серці?

Дурень закінчив танцювати

І дитина прийшла…

Він танцював, як чайка

Це прийшло, як смерть

Ви вже могли це знати

Перш ніж заблукати

Шибеник кат

Недорий, ти схожий на лебедину шию

Більш білий гнучкий

Однією ногою в крові серця пекла

Напої «Недори» у буфеті «На книжці».

Шкіра виглядає, ой як він виглядає

Він ледве вітається

У нього болять губи

Поцілований довбаними ангелами