Oculus - Project 86

Now I take the final step to revelation’s end

The trail I’ve bled through snowy footprints stretch in cruel descent

Bones of brothers dot the cliffs still sinking in the distance

Face first into mystery I plunge my weary head

There inside the white I see…

In the shining you will greet me

As my memories turn to mist

Upon this snowy mountain

It all comes down to this

I finally find the meaning

Of every single step

Forever I’m a memory

‘Cause you are all there is

Questions fade in memory’s wake I see in parallels

The passage I have traveled was not of the physical

The conflict which has claimed my life was where I bid farewell

To die for something greater is all that we could live for

In the shining you will greet me

As my memories turn to mist

Upon this snowy mountain

It all comes down to this

I finally find the meaning

Of every single step

Forever I’m a memory

‘Cause you are all there is

Every single moment

Every memory

Was just a small reminder

That you were with always with me

Every disappointment

Every agony

Every peak and every valley

Melts into your hands

There is nothing left to say

There is nothing left to prove

There is nothing left to live for

I remember no more

I do not recall what came before

I am one with the light

I do not recall what came before

I remember no more!

I remember no more!

Тепер я роблю останній крок до кінця одкровення

Стежка, яку я пройшов кров’ю крізь засніжені сліди, тягнеться жорстоким спуском

Кістки братів усеяні скелями, які все ще тонуть вдалині

Зіткнувшись першим у таємницю, я занурюю свою втомлену голову

Там всередині білого я бачу…

У сяйві ти мене привітаєш

Мої спогади перетворюються на туман

На цій засніженій горі

Все зводиться до цього

Нарешті я знаходжу сенс

Кожного кроку

Я назавжди спогад

Бо ти все, що є

Запитання зникають у пам’яті, я бачу паралелі

Уривок, яким я мандрував, не був фізичним

Конфлікт, який забрав моє життя, був там, де я прощався

Померти за щось більше — це все, заради чого ми могли б жити

У сяйві ти мене привітаєш

Мої спогади перетворюються на туман

На цій засніженій горі

Все зводиться до цього

Нарешті я знаходжу сенс

Кожного кроку

Я назавжди спогад

Бо ти все, що є

Кожну мить

Кожен спогад

Це було лише невелике нагадування

Щоб ти був завжди зі мною

Кожне розчарування

Кожна агонія

Кожна вершина і кожна долина

Тане в руках

Нема чого сказати

Немає нічого доводити

Немає для чого жити

Я більше не пам’ятаю

Я не пригадую, що було раніше

Я є єден зі світлом

Я не пригадую, що було раніше

Я більше не пам’ятаю!

Я більше не пам’ятаю!