I Have Seen - Profane Omen

Fear!

Fear that lives in my heart for the rest of my life, emptiness of all that is,

illusion of being alive

I have seen the fires of hell, felt them under my skin

Hollow is the truth in this lie we’re living in

The horror, the nothing, the sights erasing my soul, judgement, the truth

through this eye I cannot close

Fear…

It all starts up with a pressure on my chest, the air sucked out of my lungs,

physical symptoms just a rapid countdown to the small death yet to come

A violent chasm takes me down to the depths so cold

Here I have nothing, nothing for comfort;

here I have no soul

And I see…

It’s strangling me;

it kills the hope within, feeds death to my brain

If I could, I gladly would end my life just to end this pain

I cannot move

My eyes laid on something I cannot escape from…

Inside this human shell, madness kicks in…

I see

When the sights are seen and I’m just an empty shell, I try to gather my breath,

knowing that I’ve just been in hell, living in fear the rest of my life,

trying to forget what I’ve seen

And the merciless eye made a part of me die, closed for now, still there

somehow…

…until it opens again

Страх!

Страх, що живе в моєму серці до кінця мого життя, порожнеча всього, що є,

ілюзія бути живим

Я бачив пекельний вогонь, відчував їх під шкірою

Пустота — це правда в цій брехні, в якій ми живемо

Жах, ніщо, видовища, що стирають мою душу, судження, правда

через це око я не можу закрити

Страх…

Усе починається з тиску на мої груди, повітря висмоктується з моїх легенів,

фізичні симптоми – це лише швидкий відлік до маленької смерті, яка ще не настане

Жорстока прірва несе мене до глибини, такої холодної

Тут я не маю нічого, нічого для втіхи;

тут у мене немає душі

І я бачу…

Мене душить;

це вбиває надію всередині, живить смертю мій мозок

Якби я міг, я б із задоволенням покінчив із життям, щоб покінчити з цим болем

Я не можу рухатись

Мої очі поклали на те, від чого я не можу втекти…

Усередині цієї людської оболонки вривається божевілля…

Розумію

Коли бачать пам’ятки, а я просто порожня оболонка, я намагаюся зібратися з диханням,

знаючи, що я щойно був у пеклі, живу у страху до кінця мого життя,

намагаюся забути те, що я бачив

І від нещадного ока частина мене померла, поки закрита, все ще там

якось…

...поки не відкриється знову