Баллада о блуждающих - Printa, Чаян Фамали

Я лежу на полу, как сломанный робот

Страдаю от скуки

На улице пекло, по телику мультиков нет, считаю пылинки в лучах

Скоро мама вернется с работы

С чем-то вкусным, спрятанным в сумке

И я выбегаю за дверь, услышав щелчок поворота ключа

В коридоре темно

В офисе нет никого, половина второго

Пятый кофе за ночь, утром сдача проекта, и я у смертельной черты (что?)

Что я делаю здесь столько лет?

Я сломанный… нет, я сломленный робот

И день ото дня я сюда прихожу умирать за чужие мечты

В темноте кто-то нежно берёт меня за руку, тянет не грубо

Синий свет монитора остался вдали, ватный пол ушёл из-под ног

И мы падаем в свежие простыни, и я чувствую губы

Это ты, ещё влюблена, и нас друг в друге полно (но)

Нас накроет огромной волной и оставит обломки у скал,

А повторный бушующий вал разобьет и размоет виденье

Я, который из будущего, себя прошлого здесь отыскал

И стою перед сотней дверей, но за каждой из них — лишь твои тени

И кажется важным всё

И правильным — путь любой

И вся эта боль — это просто сон

Короткий сон о встрече с тобой

И кажется важным всё

И правильным — путь любой

И вся эта боль — это просто сон

Короткий сон о встрече с тобой

В этой точке меняется всё, и все двери теперь приводят в наш дом

Я смотрю из-за штор

Я бы снова сюда не пришёл ни за что

В центре комнаты прошлые мы.

Ждём.

Вот-вот разыграется шторм

И я выбегаю за дверь, чтобы не вспоминать о пережитом,

Но я заперт в тоннеле зеркал

Возвращаясь, куда б не бежал

Здесь осколки и перья летают, как снег

Будто кто-то встряхнул снежный шар

Ты вцепилась ногтями мне в горло, твой крик разлетается по этажам

Я занёс свою руку в ударе

Я сломанный робот, мне жаль

Две души на условном облаке

Готовятся прыгнуть вниз

Я держу тебя крепко под руки

И ты за меня держись

Впереди у нас целая жизнь, я вспомню тебя, найду тебя там

Я буду любить тебя вечно и буду беречь, я тебя никогда не предам

Система не знает ошибок

И все варианты равны,

Но строка безупречного кода не видит извне, в чём же замысел

И пока мы живём на Земле, мы отравлены чувством вины,

Но очнёмся однажды и вспомним, что затеяли это сами всё

И значит, мы справимся

И кажется важным всё

И правильным — путь любой

И вся эта боль — это просто сон

Короткий сон о встрече с тобой

И кажется важным всё

И правильным — путь любой

И вся эта боль — это просто сон

Короткий сон о встрече с тобой

Я лежу на підлозі, як зламаний робот

Страждаю від нудьги

На вулиці пекло, по телеку мультиків немає, вважаю порошинки в променях

Скоро мама повернеться з роботи

З чимось смачним, захованим у сумці

І я вибігаю за двері, почувши клацання повороту ключа

В коридорі темно

В офісі немає нікого, половина другого

П'ята кава за ніч, вранці здача проекту, і я у смертельної риси (що?)

Що я роблю тут стільки років?

Я зламаний... ні, я зламаний робот

І день від дня я приходжу сюди вмирати за чужі мрії

У темряві хтось ніжно бере мене за руку, тягне не грубо

Синє світло монітора залишилося вдалині, ватяна підлога пішла з-під ніг

І ми падаємо в свіжі простирадла,і я відчуваю губи

Це ти, ще закохана, і нас друг в другу повно (але)

Нас накриє величезною хвилею і залишить уламки біля скал,

А повторний бурхливий вал розіб'є і розмиє бачення

Я, який із майбутнього, себе минулого тут відшукав

І стою перед сотнею дверей, але за кожним із ніх — лише твої тіні

І здається важливим все

І правильним — шлях будь-який

І вся цей біль— це просто сон

Короткий сон про зустріч з тобою

І здається важливим все

І правильним — шлях будь-який

І вся цей біль— це просто сон

Короткий сон про зустріч з тобою

У цій точці змінюється все, і всі двері тепер приводять у наш будинок

Я дивлюсь через штори

Я би знову сюди не прийшов ні за що

У центрі кімнати минулі ми.

Чекаємо.

Ось-ось розіграється шторм

І я вибігаю за двері, щоб не згадувати про пережите,

Але я замкнений у тунелі дзеркал

Повертаючись, куди б не втік

Тут уламки і пір'я літають, як сніг

Наче хтось струснув снігову кулю

Ти вчепилася нігтями мені в горло, твій крик розлітається по поверхах

Я заніс свою руку в ударі

Я зламаний робот, мені шкода

Дві душі на умовній хмарі

Готуються стрибнути вниз

Я тримаю тебе міцно під руки

І ти за мене тримайся

Попереду у нас ціле життя, я згадаю тебе, знайду тебе там

Я любитиму тебе вічно і буду берегти, я тебе ніколи не предам

Система не знає помилок

І всі варіанти рівні,

Але рядок бездоганного коду не бачить ззовні, в чому задум

І поки ми живемо на Землі, ми отруєні почуттям провини,

Але опритомнімо одного разу і пригадаємо, що затіяли це самі все

І значить, ми впораємося

І здається важливим все

І правильним — шлях будь-який

І вся цей біль— це просто сон

Короткий сон про зустріч з тобою

І здається важливим все

І правильним — шлях будь-який

І вся цей біль— це просто сон

Короткий сон про зустріч з тобою