Любовь - PRAVADA

Забивается моя душа

В угол тесной бетонной коробки,

Мне бы лучше убежать

И двигаться дальше без остановки

Мне.

Позабыть о ней,

Но она дышит в спину мне,

Она режет всё сильнее,

И я падаю…

Разбиваясь на сотни кусочков,

Собираю себя заново,

Чтобы снова порвать на клочья,

Стоя над пропастью,

Душу отдаю, я тебе её даю,

Я тебе её дарю, держи!

Вот она любовь.

Вот она любовь.

Забивает горло комом,

Мы как будто бы в оковах.

Так вот она любовь.

Вот она любовь.

Вот она любовь.

Забивает горло комом,

Мы как будто бы в оковах.

Так вот она любовь.

Вырывается наружу пульс,

От удара к удару ложный,

Я уверен, что не вернусь,

Хоть это будет сложно.

Глаз половинки две

Сводят с ума в ответ,

В них мерцает белый свет,

В них мелькает дикий свет,

Будто выстрелы

Попадая, оставляют раны,

Осыпают искрами, давят, валят,

Но я не стану вновь идти на поводу,

Эта линия — дурь,

Как заветную мечту

Оставляю её тут

Жить.

Вот она любовь.

Вот она любовь.

Забивает горло комом,

Мы как будто бы в оковах.

Так вот она любовь.

Вот она любовь.

Вот она любовь.

Забивает горло комом,

Мы как будто бы в оковах.

Так вот она любовь.

Забивається моя душа

В кут тісної бетонної коробки,

Мені краще втекти

І рухатися далі без зупинки

Мені.

Забути про неї,

Але вона дихає в спину мені,

Вона ріже все сильніше,

І я падаю…

Розбиваючись на сотні шматочків,

Збираю себе наново,

Щоб знову порвати на клапті,

Стоячи над прірвою,

Душу віддаю, я тобі її даю,

Я тебе її дарую, тримай!

Ось воно кохання.

Ось воно кохання.

Забиває горло грудкою,

Ми як ніби в кайданах.

Так ось воно кохання.

Ось воно кохання.

Ось воно кохання.

Забиває горло грудкою,

Ми як ніби в кайданах.

Так ось воно кохання.

Виривається назовні пульс,

Від удару до удару помилковий,

Я впевнений, що не повернуся,

Хоч це буде складно.

Око половинки дві

Зводять з розуму у відповідь,

В них мерехтить біле світло,

В них мелькає дике світло,

Неначе постріли

Потрапляючи, залишають рани,

Обсипають іскрами, тиснуть, валять,

Але я не стану знову йти на поводу,

Ця лінія — дур,

Як заповітну мрію

Залишаю її тут

Жити.

Ось воно кохання.

Ось воно кохання.

Забиває горло грудкою,

Ми як ніби в кайданах.

Так ось воно кохання.

Ось воно кохання.

Ось воно кохання.

Забиває горло грудкою,

Ми як ніби в кайданах.

Так ось воно кохання.