Monsun - Prager Handgriff

Heiß - liegt die Welt unter dem Himmel begraben

Die Hitze — rafft sie dahin an einsamen Tagen

Staub — deckt alles zu kein Laut ist hier zu vernehmen

Die Farben — sind viel zu grell warum lieben wir sie?

Die Sonne — sie kennt kein Erbarmen deshalb lieben wir sie an diesen

Einsamen Tagen

Zeit — ist kein Prinzip keine Methode der Wahrheit

Die Hitze — hält sie fast auf doch mich blendet das Licht

Bewegt euch !

durch die erdrückende Hitze

Spürt wie der Atem euch langsam entweicht

Fleisch — wird verbrannt unter der glühenden Sonne

Die Hitze — und der Gestank lassen euch keine Wahl

Gefangen — in einem Raum ohne Wände Warten auf Regen — ist alles was bleibt

Die Sonne — der Regen

Гаряче – світ під небом похований

Спека — змітає їх у самотні дні

Пил — усе вкриває, тут не чути жодного звуку

Кольори занадто яскраві, чому ми їх любимо?

Сонце — воно не знає пощади, тому ми його любимо в цьому

самотні дні

Час — це не принцип, не метод істини

Спека — майже зупиняє, але світло засліплює

Рухайтеся!

через задушливу спеку

Відчуйте, як ваше дихання повільно виривається з вас

М'ясо — обпалюється під палючим сонцем

Спека — і сморід не залишають вам вибору

У пастці — у кімнаті без стін, яка чекає дощу — це все, що залишилося

Сонце — дощ