Nota De Suicidio (Con Soma) - Porta

Despierto sin ganas de otro día, y será el último

Pocos me creen, hoy llega mi edén lo asumo y ni dudo

Y lo juro, de corazón advierte mi alma muerta

No es una amenaza, es una mentira que acabó siendo cierta

Dejé la puerta abierta y una nota medio escrita

Se leía con dificultad

''Adiós mamá y papá'' decía en ella

Salí descalzo, sin fuerzas, sin ganas

Me imaginé en el suelo, muerto, y nadie lloraba

Paseo por una calle solitaria, todo está oscuro y llueve

Las farolas me observan y el paso del tiempo me duele

El filo de mi cuchilla me aprieta, es ella

Llegaré al final de la forma más fácil, la vida no es bella (¿por qué!)

Tan sólo busco estar solo ahora

En un laberinto sin salida dejé de pedirle ayuda a Dios

Hablo, con mi conciencia a solas

Ella me pide que apriete el gatillo y tengo miedo de decir adiós

Lo siento, os fallado una vez más (una vez más)

He notado la vergüenza al mirarme en el espejo, mamá

Perdóname, te lo suplico, no sé si me explico

Estoy sentado en la barandilla de un séptimo piso

Pero, ya estoy muerto por dentro y estoy cansado

Estoy harto de vivir huyendo siempre del pasado

Fui cobarde, me rendí más de una vez estuve a punto

Apunto en mi libreta esta historia incompleta, ya ni lucho

Páginas en blanco, tintadas del rojo de mi sangre

No merezco ni una lágrima, es mi nota de suicidio

Y llego tarde, firmé un documento con Satanás

Para liberarme, sólo tengo que saltar sin más

Salto, salto a un vacío que nunca se acaba

Pasa mi vida por mis ojos y el tiempo se para

Para no verme mas la cara, dispárame ¡va!

Mi alma pide a gritos salir de su cuerpo ya

Me siento como si ya estuviera muerto

En un mundo de ciegos, rey tuerto

Me paso por el forro el LP a puerto

Es cierto, no tengo nada que dar ni recibir

Zorras os alerto, vivo boquiabierto

Y apenas escribo, algo está jodido mi mente

Me siento hijo adoptivo

Demasiado impulsivo, me dicen

Cautivo de lo negativo

Si volar es el fin

Que alas se deslicen

Calo mejor las mentiras, tras este intervalo

Regalo rimas, con mi boca de escualo

En forma de íntimas palabras sin pantomima

Si no tienes el disco del Z, róbalo

Pero yo ya no quiero vivir más

Es demasiado duro

Cuando muera, escupid en mi tumba sin apuro

He hecho el conjuro

De la eterna estupidez

Siento la rigidez en mis músculos

Es liberador vivir sin futuro

Sentir la traición hace que muera prematuro

Es puro veneno lo que siento, lo juro

Con rabia la sangre sólo supe pedir perdón

Cuando fui inmaduro

Dile a mi madre que siempre la quise y que lo siento

A mi bro que busque mis palabras en el viento cuando sople

A los que desearon mi mal, yo les deseo el doble

Por haber hecho pedazos un corazón noble

Salto, salto a un vacío que nunca se acaba

Pasa mi vida por mis ojos y el tiempo se para

Para no verme mas la cara, dispárame, ¡va!

Mi alma pide a gritos salir de su cuerpo ya

Estoy solo en un silencio que molesta y grito

Escucha mi última palabra, léete mi último escrito

Préstame atención, sólo pido eso, lo necesito

Caen gotas de sudor y de mis ojos en mi nota de suicidio

Siento no poder no decir mas

Pocos llorarán, pero cuantos se alegrarán

Vi mi nombre en una lápida y ni se me hizo extraño

Cuántas cargas he llevado para tan pocos años

No hay nada que me frene

Llevo tanto tiempo muerto dentro de mí ya no hay nada

Tan sólo soy otro cuerpo, arrastrado por el viento

Tan violento que sopla el destino

No hay testigo, no hay amigos, no queda ningún motivo

Solo recorro el camino, se que en las puertas del cielo

No hay sitio para este peregrino

Dios parece ser mentira, hoy sabré si es cierto

Lo de que tras la muerte, existe otra vida

Hoy es lunes, martes, miércoles quizás puede que jueves

No sé el por qué pero en mis ojos ya no llueve

Puede que tu recuerdo me mantenga vivo

Si el exilio no quiere mandarme directo al olvido

Hoy es lunes, martes, miércoles quizás puede que jueves

No sé el por qué pero en mis ojos ya no llueve

Puede que tu recuerdo me mantenga vivo

Si el exilio no quiere mandarme directo al olvido

Salto, salto a un vacío que nunca se acaba

Pasa mi vida por mis ojos y el tiempo se para

Para no verme mas la cara, dispárame ¡va!

Mi alma pide a gritos salir de su cuerpo ya

Я прокидаюся з бажанням ще одного дня, і він буде останнім

Мені мало хто вірить, сьогодні приходить мій Едем, я припускаю це і не сумніваюся

І клянусь, від душі попереджає моя мертва душа

Це не загроза, це брехня, яка виявилася правдою

Я залишив двері відчиненими і півтора написана записка

Важко було читати

На ньому було написано: «До побачення, мама і тато».

Я вийшов босоніж, без сил, без бажання

Я уявляв себе на підлозі мертвим, і ніхто не плакав

Я йду самотньою вулицею, все темно і йде дощ

Вуличні ліхтарі спостерігають за мною, і плин часу завдає мені болю

Вістря мого леза стискає мене, це вона

Я доберусь до кінця легким шляхом, життя не прекрасне (чому!)

Я просто хочу побути на самоті зараз

У лабіринті без виходу я перестав просити Бога про допомогу

Я говорю лише своєю совістю

Вона просить мене натиснути на курок, і я боюся прощатися

Вибач, що я тебе ще раз (вчергове) підвела

Я помітив збентеження, коли дивлюся на себе в дзеркало, мамо

Пробачте, я вас прошу, я не знаю, чи пояснюю я

Я сиджу на перилах сьомого поверху

Але всередині я вже мертвий і втомився

Я втомився жити, завжди тікаючи від минулого

Я був боягузом, я не раз здавався

Я записую цю неповну розповідь у зошит, я вже навіть не воюю

Порожні сторінки, забарвлені в червоний колір моєї крові

Я не заслуговую на сльози, це моя передсмертна записка

А я запізнився, я підписав документ із сатаною

Щоб звільнитися, мені просто потрібно стрибати без більше

Я стрибаю, я стрибаю в порожнечу, яка ніколи не закінчується

Моє життя проходить моїми очима і час зупиняється

Щоб більше не бачити мого обличчя, стріляй у мене!

Моя душа кричить, щоб зараз вибратися зі свого тіла

Я відчуваю, що я вже мертвий

У світі сліпого одноокого короля

Я проходжу через підкладку від LP до порту

Це правда, мені нічого не дати чи отримати

Суки, попереджаю, я живу з відкритим ротом

А я ледь-ледь пишу, щось у мене в голові пішло

Я відчуваю себе прийомним сином

Занадто імпульсивні, кажуть мені

У полоні негативу

Якщо політ – це кінець

які крила ковзають

Я краще зігріваю брехню після цього інтервалу

Я даю рими своїми акулячими пащами

У формі інтимних слів без пантоміми

Якщо у вас немає Z-диска, вкрасьте його

Але я не хочу більше жити

це занадто важко

Коли я помру, плюнь мені на могилу без поспіху

Я наклав заклинання

вічної дурості

Я відчуваю скутість у м’язах

Це звільняє жити без майбутнього

Відчуття зради змушує мене померти передчасно

Те, що я відчуваю, це чиста отрута, клянусь

З люттю кров тільки вміла просити прощення

коли я був незрілим

Скажи моїй мамі, що я завжди її любив і що мені шкода

До мого брата, який шукає мої слова на вітрі, коли він дме

Тим, хто побажав мені зла, я бажаю вам двічі

За те, що розбили шляхетне серце

Я стрибаю, я стрибаю в порожнечу, яка ніколи не закінчується

Моє життя проходить моїми очима і час зупиняється

Щоб більше не бачити мого обличчя, стріляй у мене, іди!

Моя душа кричить, щоб зараз вибратися зі свого тіла

Я один у тиші, яка турбує, і я кричу

Послухайте моє останнє слово, прочитайте моє останнє написане

Зверніть на мене увагу, я тільки про це прошу, мені це потрібно

Краплі поту, і мої очі падають на мою передсмертну записку

Вибачте, я не можу не сказати більше

Мало хто заплаче, а скільки буде радіти

Я побачив своє ім’я на надгробку, і це не здалося мені дивним

Скільки тягарів я переніс за стільки років

Мене ніщо не зупиняє

Я був мертвий так довго всередині мене, що нічого не було

Я просто інше тіло, рознесене вітром

Настільки жорстокий, що доля вдарила

Ні свідків, ні друзів, ні причини

Я тільки стежкою іду, я знаю, що біля воріт раю

Немає місця для цього паломника

Бог, здається, брехня, сьогодні я дізнаюся, чи це правда

Справа в тому, що після смерті є інше життя

Сьогодні понеділок, вівторок, середа, можливо, четвер

Не знаю чому, але в моїх очах більше не йде дощ

Нехай твоя пам'ять береже мене

Якщо вигнанець не хоче відправити мене прямо в забуття

Сьогодні понеділок, вівторок, середа, можливо, четвер

Не знаю чому, але в моїх очах більше не йде дощ

Нехай твоя пам'ять береже мене

Якщо вигнанець не хоче відправити мене прямо в забуття

Я стрибаю, я стрибаю в порожнечу, яка ніколи не закінчується

Моє життя проходить моїми очима і час зупиняється

Щоб більше не бачити мого обличчя, стріляй у мене!

Моя душа кричить, щоб зараз вибратися зі свого тіла