MOLEIKOFTA - Pop X

Scendo le scale con un abito da sposa

Gli amici sono tutti morti, tutti rosa

Salgo le scale, l’università

Sembrava ieri che eravamo qua

Giocavamo col pacco in un pacco di botte

Mi hai detto: «Ti amo, non finirà»

Ma i giorni non ci aspetteranno mai

Mi abbracci, prendi frutta e te ne vai

Ma nel cielo non piove, non c'è neanche una nuvola

Stasera chiedo a mio figlio una favola

Vorrei addormentarmi per sempre con te

Chiudo gli occhi e mi sento un bambino

Faccio sogni di notte e di giorno

Mi fanno paura, ma con te non ne ho

Tu stammi sempre vicina, tienimi la mia manina

La sera sembra mattina, canzoni della Romina

Che canta come un falò in una lingua che so

Sopra le spiagge deserte, tra le navi e gli oblò

Dedicami un pensiero che sia più vero di vero

Che sia la verità e l’universo vivrà

Ma le case di argilla e di fango

Dentro i sogni deserti del mondo

E attraverso gli spazi infiniti

Finiremo per farci due diti

Ma che bella che sei, sarai bella con lei

Sarà bello per lui, sarò giallo per lei

Sarò verde per me, sarò blu per noi due

Sarò l’asino e tu sarai il

Asciugami le lacrime con il tuo aspirapolvere

Questa vita demotica, sei una donna robotica

Che lavora tutti i giorni come un falegname

E guadagna la pagnotta con l’impasto madre

Siamo noi che diamo ritmo al tempo

Che guariamo le ferite del mento

Con i sogni e la fantasia

Tu sei riuscita a portarmi via, via

Я спускаюся по сходах у весільній сукні

Друзі всі мертві, всі рожеві

Я піднімаюся сходами, університет

Здавалося, ми були тут учора

Ми грали зі зграєю в пакеті бочок

Ти сказав мені: "Я люблю тебе, це не закінчиться"

Але дні нас ніколи не зачекають

Ти обіймаєш мене, береш фрукти і йдеш

Але на небі немає дощу, немає навіть хмаринки

Сьогодні ввечері я прошу свого сина розповісти історію

Я хотів би заснути з тобою назавжди

Я закриваю очі і почуваюся дитиною

Мені сняться вночі та вдень

Вони мене лякають, але з тобою у мене немає

Завжди будь біля мене, тримай мою маленьку ручку

Вечір здається ранком, пісні Роміна

Хто співає, як багаття, мовою, яку я знаю

Над безлюдними пляжами, між кораблями та ілюмінаторами

Дай мені думку, яка є правдивішою, ніж правда

Нехай це буде правдою, і всесвіт буде жити

Але будинки з глини та глини

Всередині пустелі мрії про світ

І крізь нескінченні простори

У підсумку ми отримаємо два пальці

Але який ти гарний, з нею ти будеш гарний

Йому буде гарно, я їй жовтенька

Буду я зелений для себе, я буду синій для нас обох

Я буду ослом, а ти будеш

Висуши мої сльози своїм пилососом

У цьому демотичному житті ви робота-жінка

Хто щодня працює як тесляр

І заробить коровай на заквасці

Ми є тими, хто надає ритм часу

Загоюймо рани на підборідді

З мріями та уявою

Ти зміг забрати мене, геть