Запорожец - Подарки

Странное детство, я рос почти дебилом,

В школе все подруги меня звали Крокодилом,

Но уже тогда я о скорости мечтал

И в тетрадках школьных запорожцы рисовал.

Трудное детство, я рос дегенератом,

В школе все друзья меня звали Карбюратор,

На деревянной тачке я по двору гонял

И на зависть всем эту песню распевал:

Запорожец мой!

Мультискоростной!

Ты несись стрелой

Вдоль по Питерской

По Тверской-Ямской!

Запорожец мой!

Сквозь туман и зной

Только мы с тобой

Мы летим стрелой,

Запорожец мой!

Славная юность, пошёл служить в танкисты.

На бэтээре я зажигал под триста.

Спал в луже мазута, шлема не снимал.

В общем, окончательно я башню потерял.

Никто не понимал меня у нас в дивизионе.

Один лишь бортмеханик, алкоголик дядя Лёня.

И после отбоя, когда все танкисты спали,

Мы пили антифриз и эту песню распевали:

Запорожец мой!

Мультискоростной!

Ты несись стрелой

Вдоль по Питерской

По Тверской-Ямской!

Запорожец мой!

Сквозь туман и зной

Только мы с тобой

Мы летим стрелой,

Запорожец мой!

Я демобилизовался, вышел на гражданку.

Думал, не смогу жить без бэтээров и танков.

Чуть было не запил, но однажды в вещем сне

Явился дядя Лёня и сказал он мне:

Дивне дитинство, я ріс майже дебілом,

У школі всі подруги мене звали Крокодилом,

Але вже тоді я про швидкість мріяв

І в зошитах шкільних запорожці малював.

Важке дитинство, я ріс дегенератом,

У школі всі друзі мене звали Карбюратор,

На дерев'яній тачці я по двору ганяв

І на заздрість усім цю пісню співав:

Запорожець мій!

Мультишвидкісний!

Ти несись стрілою

Вздовж по Пітерській

По Тверській-Ямській!

Запорожець мій!

Крізь туман і спекотний

Тільки ми з тобою

Ми летимо стрілою,

Запорожець мій!

Славна юність, пішов служити в танкісти.

На бететеері я запалював під триста.

Спав у калюжі мазуту, шолома не знімав.

Загалом, остаточно я башту втратив.

Ніхто не розумів мене у нас у дивізіоні.

Один лише бортмеханік, алкоголік дядько Льоня.

І після відбою, коли всі танкісти спали,

Ми пили антифриз і цю пісню співали:

Запорожець мій!

Мультишвидкісний!

Ти несись стрілою

Вздовж по Пітерській

По Тверській-Ямській!

Запорожець мій!

Крізь туман і спекотний

Тільки ми з тобою

Ми летимо стрілою,

Запорожець мій!

Я демобілізувався, вийшов на громадянку.

Думав, не зможу жити без бетеєрів та танків.

Ледве було не запив, але  одного разу у речеві сні

З'явився дядько Льоня і сказав мені: