Вот тебе моя кровь - Plamenev

Я давно разучился любить.

Чувства не растоптать и сердце мне не разбить.

Но, когда по весне я столкнулся с тобой,

Твой отказ что-то сделал со мной.

Это гнев заставлял меня быть лучшим во всём.

Я хотел показать, как пылаю огнём,

Как меняется мир — а всё дело в тебе —

Как пробуждается монстр где-то прямо во мне!

Вот тебе моя кровь.

Видишь: её тебе я дарю?

Вот моя любовь,

Этот огонь мне помогает в бою!

Ты как в небе звезда,

Но заря уводит меня от тебя.

Ты не любишь меня!

И всё больше горю я от огня!

Что же я мог поделать с собой?

Я был тенью твоей и твоею судьбой.

Но твой разум во тьме и прошлом блуждал.

Ты не в силах понять, кем я стал.

Время шло и меняло меня на бегу:

В мире мало вещей, которых я не могу.

Если ты так глупа, чтоб меня не любить,

Я тебя и твой род в силах похоронить!

Вот тебе моя кровь.

Видишь: её тебе я дарю?

Вот моя любовь,

Этот огонь мне помогает в бою!

Ты как в небе звезда,

Но заря уводит меня от тебя.

Ты не любишь меня!

И всё больше горю я от огня!

Пролітали лелеки додому,

Потрапляючи раптово в лоно своє.

Пролітали лелеки додому,

Рятуючи кохання від тебе і мене.

Пролітали лелеки додому,

Що до цього змусило їх?

Теж...

Розкидало уламки любовних бажань... — Чиїх?

— Власне, моїх!

Пролітали лелеки додому,

Потрапляючи нестримно в лоно своє.

Пролітали лелеки додому,

Рятуючи кохання від тебе і мене.

Пролітали лелеки додому,

Що до цього змусило їх?

Теж...

Розрізало ножем по живому в очах...

— Власне, моїх!

Я давно розучился любить.

Чувства не розтоптати і серце мені не розбити.

Но, коли по весні я столкнувся з тобою,

Твій отказ что-то сделал со мной.

Це гнев заставляв мене бути кращим у всьому.

Я хочу показати, як пылаю вогнем,

Як змінюється світ — а все діло в тебе —

Як пробуждается монстр де-то прямо у мене!

Вот тебе моя кровь.

Видишь: її тобі я дарую?

Ось моя любов,

Цей огонь мені допомагає в бою!

Ти як в небе зірка,

Но заря уводить мене від тебе.

ти мене не любиш!

И все больше горю я от огня!

Что же я мог поделать с собой?

Я був тенью твоей і твою судьбою.

Но твій розум во тьме і минулий блуждал.

Ти не в силах понять, кем я став.

Время шло и меняло меня на бегу:

В мире мало вещей, которых я не могу.

Якщо ти так дурна, щоб мене не любити,

Я тебе і твій рід в силах похоронити!

Вот тебе моя кровь.

Видишь: її тобі я дарую?

Ось моя любов,

Цей огонь мені допомагає в бою!

Ти як в небе зірка,

Но заря уводить мене від тебе.

ти мене не любиш!

И все больше горю я от огня!

Пролітали лелеки додому,

Потрапляючи раптово в лоно своє.

Пролітали лелеки додому,

Рятуючи кохання від тебе і мене.

Пролітали лелеки додому,

Що до цього змусило їх?

Теж...

Розкидало уламки любовних бажань... — Чиїх?

— Власне, моїх!

Пролітали лелеки додому,

Потрапляючи нестримно в лоно своє.

Пролітали лелеки додому,

Рятуючи кохання від тебе і мене.

Пролітали лелеки додому,

Що до цього змусило їх?

Теж...

Розрізало ножем по живому в очах...

— Власне, моїх!