Goniąc kormorany - Piotr Szczepanik, Alibabki, Ricercar 64

Dzień gaśnie w szarej mgle.

Wiatr strąca krople z drzew.

Sznur kormoranów w locie splątał się,

Pożegnał ciepły dzień,

Ostatni dzień w mazurskich stronach.

Zmierzch z jezior żagle zdjął.

Mgieł porozpinał splot.

Szmer tataraków jeszcze dobiegł nas,

Już wracać czas.

Noc się przybrała w czerń.

To smutny lata zmierzch.

Już kormorany odleciały stąd,

Poszukać ciepłych stron,

Powrócą wiosną na jeziora.

Nikt nas nie żegna tu.

Dziś tak tu pusto już.

Mgły tylko ściga wśród sitowia wiatr,

Już wracać czas.

День зникає в сірому тумані.

Вітер здуває краплі з дерев.

Заплуталася вервечка бакланів в польоті,

Він прощався з теплим днем,

Останній день на Мазурщині.

Сутінки зняли вітрила з озер.

Туман розплутав плетиво.

До нас ще не долетів шум аїру,

Пора повертатися.

Ніч стала чорною.

Стоять сумні літні сутінки.

Вже баклани полетіли

Шукайте теплих сторін,

Навесні вони повернуться до озер.

З нами тут ніхто не прощається.

Сьогодні тут так порожньо.

Тумани лиш вітер ганяє поміж комори,

Пора повертатися.