Point Me At The Sky - Pink Floyd

Hey Eugene, this is Henry McClean

And I’ve finished my beautiful flying machine

And I’m ringing to say that I’m leaving and maybe

You’d like to fly with me and hide with me, baby

Isn’t it strange how little we change?

Isn’t it sad we’re insane?

Playing the games that we know end in tears

The games we’ve been playing for thousands and thousands

And thousands and…

Jumped into his cosmic flyer

Pulled his plastic collar higher

Light the fuse and stand right back

He cried, «This is my last goodbye»

Point me at the sky and let it fly

(Point me at the sky and let it fly)

Point me at the sky and let it fly

(Point me at the sky and let it fly)

Point me at the sky and let it fly

And if you survive till two thousand and five

I hope you’re exceedingly thin

For if you are stout you will have to breathe out

While the people around you breathe in, breathe in

Breathe in, breathe in…

People pressing on my sides

Is something that I hate

And so is sitting down to eat

With only little capsules on my plate

Point me at the sky and let it fly

(Point me at the sky and let it fly)

Point me at the sky and let it fly

(Point me at the sky and let it fly)

Point me at the sky and let it fly

And all we’ve got to say to you is goodbye

It’s time to go, better run and get your bags, it’s goodbye

Nobody cry, it’s goodbye

(Crash, crash, crash, crash, goodbye)

(Crash, crash, crash, crash, goodbye)

(Crash, crash, crash, crash, goodbye)

(Crash, crash, crash, crash, goodbye)

(Crash, crash, crash, crash, goodbye)

(Crash, crash, crash, crash, goodbye)

(Crash, crash, crash, crash, goodbye)

(Crash, crash, crash, crash, goodbye)

Привіт, Юджин, це Генрі МакКлін

І я закінчив свій прекрасний літальний апарат

І я дзвоню , щоб сказати, що я йду і, можливо

Ти хотів би летіти зі мною і сховатися зі мною, дитино

Хіба не дивно, як мало ми змінюємось?

Чи не сумно, що ми божевільні?

Гра в ігри, про які ми знаємо, закінчується сльозами

Ігри, в які ми грали тисячі й тисячі

І тисячі і…

Стрибнув у свій космічний флаєр

Підтягнув пластиковий комір вище

Запали запобіжник і відступи

Він закричав: «Це моє останнє прощання»

Наведіть мене на небо й дозвольте йому політати

(Наведіть мене на небо і дозвольте йому політати)

Наведіть мене на небо й дозвольте йому політати

(Наведіть мене на небо і дозвольте йому політати)

Наведіть мене на небо й дозвольте йому політати

І якщо ви доживете до двох тисяч п’ятої

Сподіваюся, ви надзвичайно худий

Бо якщо ви товстий, вам доведеться видихати

Поки люди навколо вас вдихають, вдихайте

Вдих, вдих…

Люди тиснуть на мої боки

Це те, що я ненавиджу

І так си сидіти їсти

На моїй тарілці лише маленькі капсули

Наведіть мене на небо й дозвольте йому політати

(Наведіть мене на небо і дозвольте йому політати)

Наведіть мене на небо й дозвольте йому політати

(Наведіть мене на небо і дозвольте йому політати)

Наведіть мене на небо й дозвольте йому політати

І все, що ми маємо сказати вам, — це до побачення

Пора йти, краще бігти й діставати сумки, прощай

Ніхто не плач, це до побачення

(Аварія, аварія, крах, крах, до побачення)

(Аварія, аварія, крах, крах, до побачення)

(Аварія, аварія, крах, крах, до побачення)

(Аварія, аварія, крах, крах, до побачення)

(Аварія, аварія, крах, крах, до побачення)

(Аварія, аварія, крах, крах, до побачення)

(Аварія, аварія, крах, крах, до побачення)

(Аварія, аварія, крах, крах, до побачення)