Песня про месть - PIMENOV, Шым

Мы с тобой моряки, но наши корабли

Разорваны на куски — нас проглотил кит

Теперь его кишки нам стены и потолки

Видишь, все располагает поболтать-таки

Меня не помнишь ты, мне было года три

А ты был пацаном лет восемнадцати

А я вот помню тебя и расскажу теперь я

Как нас с тобой сплела трагикомедия

В те памятные дни ты раздолбаем был

Тягал с пристани мешки на палубы

А весь свой капитал ты нес в портовый кабак

И все на шлюх сливал и на бои собак

Но ты был симпатяга, ты был славный малый

Ты проник в сердце моей мамы и под одеяло

Она была вдовой, а ты лишил ее чести

И принес с собой грязь и болезни

А потом оказалось, у тебя долги

И ох, какая жалость, но ты все пропил

Ты мою маму сделал нищей, льющей слезы

И вдобавок заразил туберкулезом

А потом ты исчез, оставив из вещей

Огромный карточный долг и ни гроша вообще

Судья решил забрать у нас наш маленький дом

И моя бедная мать тронулась умом

И вот холодным мартом второго числа

Моя родная милая мама умерла

Я держал ее руку, когда она умирала

Знаешь, что она прорыдала?

Найди его, скрути его

Привяжи к столбу и поломай ему пальцы

Закопай живым, чтобы не выбрался

Чтобы в могиле он обрыдался

У меня ушло пятнадцать лет на то

Чтобы мое лицо от слез высохло

Среди беспризорной дряни я был

Среди голи и рвани, среди боли и брани я жил

Пока из жалости меня в монастырь

Святая братия не наняла полы мести

Но даже там, в богоугодном месте

Я не перестал думать о своем возмездии

И вот случайно ночью как-то подслушал я

Как игумену каялся китобой-моряк

Мол, капитан-живодер его донимал

И со слов моряка я в нем тебя узнал

Ну а следующим утром я уже шел по морю

На большом патрульном судне за тобою

На казенной бумаге было имя твое

И мне казалось, будто ветер поет:

Найди его, скрути его

Привяжи к столбу и поломай ему пальцы

Закопай живым, чтобы не выбрался

Чтобы в могиле он обрыдался

Найди его, скрути его

Привяжи к столбу и поломай ему пальцы

Закопай живым, чтобы не выбрался

Чтобы в могиле он обрыдался

Мы двадцать месяцев в море тебя искали и вот

У нас по левому борту был твой правый борт

И я готовил уже свои мушкеты к бою

Но тут раздался жуткий рокот под водою

Задрожал океан, небо почернело

Наш капитан от страха стал белым

Перед носом корабля вскипела вода

А из нее появились челюсти кита

Как я выжил, признаюсь, я не пойму

Все были сжеваны заживо, а я проскользнул

Но какое чудо, каков промысел божий

В том, что и ты выжил тоже

И мое сердце сейчас ликует от того

Что чует ужас, наполняющий твое нутро

Так подойди же поближе, я прошепчу сперва

Последние в твоей жизни слова

Найди его, скрути его

Привяжи к столбу и поломай ему пальцы

Закопай живым, чтобы не выбрался

Чтобы в могиле он обрыдался

Ми з тобою моряки, але наші кораблі

Розірвані на шматки - нас проковтнув кит

Тепер його кишки нам стіни та стелі

Бачиш, все має в своєму розпорядженні поговорити-таки

Мене не пам'ятаєш ти, мені було років зо три

А ти був пацаном років вісімнадцяти

А я ось пам'ятаю тебе і розповім тепер я

Як нас з тобою сплела трагікомедія

У ті пам'ятні дні ти роздолбаєм був

Тягав з пристані мішки на палуби

А весь свій капітал ти ніс у портовий шинок

І все на повію зливав і на бої собак

Але ти був симпатяга, ти був славний малий

Ти проник у серце моєї мами і під ковдру

Вона була вдовою, а ти позбавив її честі

І приніс із собою бруд та хвороби

А потім виявилось, у тебе борги

І ох, який жаль, але ти все пропив

Ти мою маму зробив жебраком, що ллє сльози

До того ж заразив туберкульозом

А потім ти зник, залишивши з речей

Величезний картковий борг і жодного гроша взагалі

Суддя вирішив забрати у нас наш маленький дім

І моя бідна мати рушила розумом

І ось холодним березнем другого числа

Моя рідна мила мама померла

Я тримав її руку, коли вона вмирала

Знаєш, що вона проридала?

Знайди його, скрути його

Прив'яжи до стовпа і зламай йому пальці

Закопай живим, щоб не вибрався

Щоб у могилі він обридався

У мене пішло п'ятнадцять років на те

Щоб моє обличчя від сліз висохло

Серед безпритульної погані я був

Серед голів і рвань, серед болю та лайки я жив

Поки що з жалю мене до монастиря

Свята братія не найняла підлоги помсти

Але навіть там, у богоугодному місці

Я не перестав думати про свою відплату

І ось випадково вночі якось підслухав я

Як ігумену каявся китобой-моряк

Мовляв, капітан-живодер його дошкуляв

І за словами моряка я в ньому тебе впізнав

Ну а наступного ранку я вже йшов морем

На великому патрульному судні за тобою

На казенному папері було твоє ім'я

І мені здавалося, ніби вітер співає:

Знайди його, скрути його

Прив'яжи до стовпа і зламай йому пальці

Закопай живим, щоб не вибрався

Щоб у могилі він обридався

Знайди його, скрути його

Прив'яжи до стовпа і зламай йому пальці

Закопай живим, щоб не вибрався

Щоб у могилі він обридався

Ми двадцять місяців у морі тебе шукали і ось

У нас по лівому борту був твій правий борт

І я вже готував свої мушкети до бою

Але тут пролунав жахливий гуркіт під водою

Затремтів океан, небо почорніло

Наш капітан від страху став білим

Перед носом корабля скипіла вода

А з неї з'явилися щелепи кита

Як я вижив, зізнаюся, я не зрозумію

Всі були зжовані живцем, а я прослизнув

Але яке диво, який промисел божий

У тому, що ти теж вижив

І моє серце зараз тріумфує від того

Що чує жах, що наповнює твоє нутро

Так підійди ж ближче, я прошепчу спершу

Останні у твоїм житті слова

Знайди його, скрути його

Прив'яжи до стовпа і зламай йому пальці

Закопай живим, щоб не вибрався

Щоб у могилі він обридався