Za późno - PIH

Jestem stracony dla życia

Wszystkiego sens przykrył już tren

Nie mam sił biec to z krawędzi mnie spycha

Z ciepłych trzewi zwierząt czytam sekrety swego losu

Mało istotne z punktu widzenia kosmosu

Szary świt na asfalcie rosa

Z przeszłości słyszę krzyk pusta szosa

Klęczę opuszczone ręce szeptem przeklinam bilans

To że umiem zapamiętywać nie zapominać

Krwawy deszcz wiem życie jest krótkie

Żeby poddać się lecz wszystko idzie na czołówkę

Próbuję sam pod górę wtoczyć ten kamień

To jest jak podróż duszy poza ciałem

Tych kilka spraw nie daje spokoju

Ciągła amplituda uczuć i nastrojów

Daleko gdzieś samotnie od swojego domu

To tylko miasto chciwych oczu my nie mamy domów

Nie ucieknę nigdy od demonów

Zabiorę je ze sobą aż do grobu

Nie uratujesz mnie, przeklęty sen (czuję to wiem)

Jestem stracony dla życia

Wszystkiego sens przykrył już tren

Nie mam sił biec to z krawędzi mnie spycha

Dla tego świata nie ma mnie więcej

Syntetyczna krew w żyłach sztuczne płuco serce

Żal pretensje wszystko poza nami

Na nic wysiłek okupiony łzami

Tu na dole jest tak zimno aseptycznie mokro

Dopada nas kosmiczna pustka samotność

Choćbym nie wiem jak się mył pozostanę brudny

Tu wśród ludzi którzy nie są już ludźmi

Ten fakt na części pierwsze mnie rozkłada

Kolejny obrót ziemi szlag trafił starania

Wilgotne prześcieradło na oślep macam

W powietrzu wisi odór wódy i kaca

Zło pierwotne jest wśród nas tuż za plecami

Przywołujesz je różnymi imionami

Za wszystkie grzechy najcięższa kara

Jak słońce zamiast dawać ciepło bliskim spalam

Nie uratujesz mnie, przeklęty sen (czuję to wiem)

Jestem stracony dla życia

Wszystkiego sens przykrył już tren

Nie mam sił biec to z krawędzi mnie spycha

Ten koszmar dręczy mnie co noc przypływa fala

Duszę się pod ciężarem własnego ciała

Nie otwiera się powieka

Słowa rodziny dochodzą do mnie z daleka

W drogę bez powrotu Morfeusz mnie zabiera

Jak nieszczerze czasem brzmi rachunek sumienia

I im bardziej docierają do mnie fakty

Czuję w sobie coraz mniej substancji

Nie uratujesz mnie, przeklęty sen

Jestem stracony dla życia

Wszystkiego sens przykrył już tren

Nie mam sił biec to z krawędzi mnie spycha

Nie uratujesz mnie, przeklęty sen (czuję to wiem)

Jestem stracony dla życia

Wszystkiego sens przykrył już tren

Nie mam sił biec to z krawędzi mnie spycha

Я втрачений на все життя

Вже все потягнув

Я не маю сили бігти, це штовхає мене з краю

Із теплих нутрощів тварин я читаю таємниці своєї долі

Не дуже важливо з точки зору простору

Сіра зоря на росяному асфальті

З минулого я чую, як кричить порожня дорога

Я стаю на коліна з опущеними руками і шепочу прокляття балансу

Що я можу пам’ятати, щоб не забути

Кривавий дощ Я знаю, що життя коротке

Здатися, але все йде на перший план

Я намагаюся сам закотити цей камінь на пагорб

Це як подорож душі поза тілом

Ці кілька речей мене турбують

Безперервна амплітуда почуттів і настроїв

Далеко десь одна від мого дому

Це просто місто жадібних очей, у нас немає будинків

Я ніколи не втечу від демонів

Я заберу їх із собою в могилу

Ти мене не врятуєш, проклята мрія (Я відчуваю це, я знаю)

Я втрачений на все життя

Вже все потягнув

Я не маю сили бігти, це штовхає мене з краю

Мене більше немає для цього світу

Синтетична кров у венах штучного легеневого серця

Мені шкода всіх, крім нас

Ніякі зусилля не оплачувалися сльозами

Тут так холодно, асептично мокро

Нас охоплює космічна порожнеча самотності

Навіть якщо я не вмію прати, я залишуся брудним

Тут серед людей, які вже не люди

Цей факт мене розбиває

Черговий поворот землі здув зусилля

Я наосліп мацаю вологе простирадло

У повітрі витає запах горілки та похмілля

Первинне зло серед нас просто за нашими спинами

Ви називаєте їх різними іменами

За всі гріхи найтяжча кара

Як сонце, замість того, щоб дарувати тепло своїм близьким, я горю

Ти мене не врятуєш, проклята мрія (Я відчуваю це, я знаю)

Я втрачений на все життя

Вже все потягнув

Я не маю сили бігти, це штовхає мене з краю

Цей кошмар переслідує мене щоночі, коли приходить хвиля

Я задихаюся під вагою власного тіла

Повіку не відкривається

Здалека линуть до мене слова родини

Морфей проводить мене дорогою неповернення

Як нещиро іноді звучить іспит сумління

І чим більше до мене доходять факти

Я відчуваю в собі все менше сутності

Ти мене не врятуєш, проклята мрія

Я втрачений на все життя

Вже все потягнув

Я не маю сили бігти, це штовхає мене з краю

Ти мене не врятуєш, проклята мрія (Я відчуваю це, я знаю)

Я втрачений на все життя

Вже все потягнув

Я не маю сили бігти, це штовхає мене з краю