Sanktuarium - PIH

Sanktuarium — to co w życiu ma znaczenie

Sanktuarium — ja, moje sumienie

Opowieść oparta na faktach

Cień pada, słowa jak łzy, pełna karafka

Przeznaczenie wybrało — mam nawijać

Zagubiony w tych wszystkich delfickich maksymach

Idę jak stoik przez martwych drzew sad

Na Mount Blanc popijając koktajl z kruszonego szkła

Od tylu lat w poszukiwaniu mniejszego zła

W oczach zmian kac, blask, życia kwarc

Łapię się ścian, żeby nie upaść, nie zasnąć

Czarnych rzeka myśli wije mi się pod czaszką

Strateg, mistrz, Bóg w ludzkim ciele

Doskonały umysł, majstersztyk intelekt

Taktyk ułożony, bezbłędny plan

Szachownica, starcie figur, master mind

To prawda, głębia, ład, symetria

Ciemna strona wyłączona

Bez złych emocji, negatywu, żołądka żółci

Leczę się, wychodzę z nałogu destrukcji

Głowę kładę na jej łonie, nie odda tego tusz

Dziś nie cierpię na insomnię, na brak snu

Komunia dusz

Mogę umrzeć na deskach tej sceny, u jej stóp

Będę miał spokojną twarz, gdy opadnie kurz

Tych kilka słów, cały mój świat to ból

Po wyburzonych ścianach zostanie tylko gruz

Gdy chce do światła, nadziei, szczypty wiary

Ta cała nienawiść nasza miłość karmi

Wpędzałem się w choroby na własne życzenie

Mam dla kogo, wierzę że to zmienię

We dwoje w jedynym możliwym dla nas kierunku

Mimo wszystkich moich słabych punktów

Wiem co ludzkie, wiem co boskie

Porzuciłem tamto życie bezpowrotnie

Bez ciężaru awantur, alarmów niefartu

Nadstawiania karku, lecących odłamków

Sanktuarium…

Jak złodziej się wkradł mój dysfunkcjonalny świat

Ty zawsze przytulona do mnie jak wiatr

Czułem się zezłomowany i niestety

Nie miałem odwagi zobaczyć tych kilku rzeczy

Gdziekolwiek jesteś, wiem, że czujesz tak jak ja

Beznadziejne problemy oplatają nasz mały świat

Ostatni raz stałem tam, patrzyłem w okno

Znany mi pejzaż - widok na samotność

O sensie życia monolog, jak palec sam

Próbujesz łapać krew uciekającą z ran

I rozmazany tusz do rzęs, oczy pełne łez

Później twarzą w twarz, na zgodę seks

Gdzieś głęboko we mnie ciężka choroba

Zabijałem szczęście by je reanimować

Oczyścić ciało z toksyn dzisiaj muszę

Святиня  - те, що важливо в житті

Святиня  - я, моя совість

Історія, заснована на фактах

Падає тінь, слова як сльози, повний графин

Доля вибрала – треба говорити

Загублений у всіх цих Дельфійських максимах

Я йду, як стоїк, крізь мертві дерева фруктового саду

На Mount Blanc, потягуючи коктейль із колотого скла

Стільки років у пошуках меншого зла

В очах зміни, похмілля, блиск, кварц життя

Чіпляюся за стіни, щоб не впасти, не заснути

Ріка чорних дум звивається під черепом

Стратег, майстер, Бог у тілі людини

Досконалий розум, шедевральний інтелект

Продумана тактика, бездоганний план

Шахова дошка, зіткнення фігур, головний розум

Це правда, глибина, порядок, симетрія

Темна сторона вимкнена

Без поганих емоцій, негативу, жовчного шлунка

Лікуюся, виліковуюся від залежності деструкції

Поклав їй голову на коліна, туші не віддають

Сьогодні я не страждаю від безсоння, від недосипання

спілкування душ

Я можу померти на дошках цієї сцени, біля її ніг

У мене буде спокійне обличчя, коли пил осяде

Ці кілька слів, весь мій світ - біль

Після знесених стін залишиться тільки щебінь

Коли хочеться світла, надії, дрібки віри

Вся ця ненависть живить нашу любов

Я захворів на власне бажання

У мене є для кого, я вірю, що я це зміню

Ми вдвох в єдино можливому для нас напрямку

Незважаючи на всі мої слабкості

Я знаю, що таке людське, я знаю, що таке божественне

Я покинув це життя назавжди

Без тягаря суперечок, тривог про невдачу

Стирчить шия, летять осколки

Святилище…

Як злодій забрався в мій неблагополучний світ

Ти завжди пригортався до мене, як вітер

Я почувався зломленим і, на жаль

Я не наважувався побачити ці кілька речей

Де б ти не був, я знаю, що ти почуваєшся так само, як і я

Безнадійні проблеми обплутали наш маленький світ

Востаннє, коли я стояв там, я дивився у вікно

Пейзаж, який я знаю, - вид самотності

Монолог про сенс життя, як палець один

Ви намагаєтеся зловити кров, яка витікає з ран

І розмазана туш, очі повні сліз

Пізніше, віч-на-віч, секс за згодою

Десь глибоко в мені тяжка хвороба

Я вбив щастя, щоб його реанімувати

Сьогодні мені потрібно очистити своє тіло від токсинів