Punch You In The Eye - Phish

I come from the land where the oceans freeze

Spent three long months on the open seas

Paddled 'til it seemed I could take no more

When my ship hit ground on Prussia’s shores

How was I to know that day

That the winds had swept me Wilson’s way

Cause soon towards me from the East

Came Wilson and his men on multi-beasts

Well it seems he didn’t like my face

And I quickly learned that Prussia was an evil place

They tied me to a chair with a giant clip

And held a piece of paper to my tender nip (ple)

Then they tossed the chair in a tiny shack

And told me not to worry cause they’d soon be back

But I loosened up the binds where my hands were lashed

And ran towards the cove where my boat was stashed

Singing «Oh Wilson, someday I’ll kill you 'til you die

Oh Wilson, Punch you in the Eye»

When Wilson knew that I was loose

I’d surely be subjected to some real abuse

Maybe end up hanging from the nearest tree

So angrily I paddled to the open sea

But the sea was eager to beat me back

And the waves grew huge and deadly black

And the gray clouds rumbled over my head

And I feared in my heart that I’d soon be dead

When the morning came and the storm had passed

And the dismal fog began at last

To open up before my eyes

And there I saw to my surprise

Chains and specks of islands curved

Where palm trees dipped and seagulls swerved

And I parked my kayak on a stone

And yelled across the ocean to his evil throne

I said «Oh Wilson, someday I’ll kill you 'til you die

Oh Wilson, Punch you in the Eye

Wilson, kill you 'til you die

Oh Wilson, Punch you in the Eye»

Я родом із землі, де замерзають океани

Провів три довгі місяці у відкритому морі

Весла, поки не здавалося, що я більше не витримаю

Коли мій корабель зіткнувся з берегами Пруссії

Звідки я мав узнати той день

Що вітри пронесли мене на шляху Вільсона

Бо скоро до мене зі Сходу

Приїхав Вілсон та його люди на багатьох звірів

Ну, здається, йому не сподобалося моє обличчя

І я швидко дізнався, що Пруссія — погане місце

Вони прив’язали мене до стільця гігантським затискачем

І підніс папірець до мого ніжного щипка (пл.)

Потім вони кинули стілець у крихітну халупу

І сказав мені не хвилюватися, бо вони скоро повернуться

Але я послабив пути, на яких були зав’язані мої руки

І побіг до бухти, де був захований мій човен

Співає «О Вілсоне, колись я вб’ю тебе, поки ти не помреш

О Вілсоне, вдарю тебе в око»

Коли Вілсон знав, що я розпущений

Я, безсумнівно, був би підданий справжньому зловживанню

Можливо, в кінцевому підсумку звисите з найближчого дерева

Так сердито я поплив у відкрите море

Але море прагнуло відбити мене

І хвилі стали величезними й смертельно чорними

І сірі хмари загуркотіли над моєю головою

І в душі я боявся, що скоро помру

Коли настав ранок і гроза минула

І нарешті почався сумний туман

Щоб відкрити перед моїми очами

І тут я спостеріг на своє здивування

Ланцюги й плями острівців вигнуті

Там, де занурювалися пальми й крутилися чайки

І я припаркував байдарку на камені

І закричав через океан на свой злий трон

Я сказав: «О Вілсоне, колись я вб’ю тебе, поки ти не помреш

О Вілсоне, вдарю тобі у око

Вільсоне, вбивати тебе, поки ти не помреш

О Вілсоне, вдарю тебе в око»