Danny - Petr Janda, Olympic, Zdenek Rytír

Provází hosty starým zámkem

Dívka říkají ji Danny

Ústa z mořské pěny

Diadémy v očích má

Nikdo nevnímá

O čem vypráví si nikdo nevšímá

Čeká tě ještě tisích stejných

Dlouhých nudných výprav Danny

Stále stejné stěny

S těmi jmény, které znáš

Marně počítáš

Dny, kdy přijde ten na něhož čekáváš

V hodovní síni myslíš na to

Jak se posadíte spolu

K jednomu stolu

A na něj bílý ubrus dáš, říkáš však:

Tak tady žil, snil, jed a pil

Tak tedy žil kníže pán s milenkou svou

Zdejší věž Trápení zvou

Z té vížky kněžna skočila

Když kníže nechal ji být

Přízemní byt, kde není klid

Dvě sestry, táta s mámou, Danny

Kdy se tohle změní

Tak už není možné žít

Okno ve věži

Čeká až z něj skočíš se svou zátěží

Jen pojďte dál, tak na tom loži

V noci kníže klidně spával

Zde karty hrával a zde pořádal velký bál

A lidé jdou za tebou, smějí se řvou

Jdou za tebou

Netuší o tobě nic

Nečtou ze tvých zřítelnic

Tisíc lidí kolem projde

A opět klidně odejdou

Večer až zamkneš bránu

Půjdeš sama cestou domů Danny

Les je přítel němý

Tiché stromy hladí déšť

Když se ohlédneš

Vidíš černou věž

Tak řekni kam jen jdeš?

Danny?

Супроводжує гостей старовинним замком

Дівчинку звуть Денні

Рот морської піни

У нього діадеми в очах

Ніхто не помічає

Ніхто не помічає, про що він говорить

Тисячі таких же чекають на вас

Довгі нудні експедиції Денні

Все ті самі стіни

З іменами, які ви знаєте

Даремно рахуєш

Дні, коли настане той, кого ти чекаєш

Ви думаєте про це в бенкетному залі

Як ви сидите разом

До одного столика

І покладеш на нього білу скатертину й скажеш:

Так він тут жив, мріяв, труївся і пив

Так пан пан жив із своєю господинею

Місцева Вежа Смути запрошує вас

З тієї вежі стрибнула принцеса

Коли князь відпустив її

Квартира на першому поверсі, де немає спокою

Дві сестри, тато і мама, Денні

Коли це зміниться?

Тож жити вже не можна

Вікно у вежі

Він чекає, коли ви вискочите з нього зі своїм вантажем

Просто давай, так на те ліжко

Вночі князь спокійно спав

Тут він грав у карти, а тут тримав великий м’яч

А люди йдуть за тобою, сміючись

Вони йдуть за тобою

Вони поняття про вас не мають

Вони не читають з вашого погляду

Повз пройде тисяча людей

І знову легко йдуть

Увечері, коли замикаєш ворота

Ти йдеш один по дорозі додому, Денні

Лес — тупий друг

Тихі дерева пестять дощ

Коли озирнешся назад

Бачиш чорну вежу

То скажи мені, куди ти йдеш?

Денні?