Наташка - Петлюра

Междугородний, междугородний, разговор я заказал, у телефона, у телефона, два часа тебя прождал.

Играешь в прятки, играешь в прятки, может ты со мной опять,

Ну что случилось?

Ну что случилось?

Не могу тебя понять, Наташка.

Играешь в прятки, нервы как струны и нет покоя мне ни минуты,

Ты бессердечна!

- "Да, да, конечно", на пределе я к тебе.

Как в лабиринте, как в лабиринте, оказался я сейчас, необъяснимо, необъяснимо, странная любовь у нас.

Смотрю на фото, смотрю на фото, где с тобою мы вдвоём,

Тогда казалось, тогда казалось всё волшебным добрым сном, Наташа.

Играешь в прятки, нервы как струны и нет покоя мне ни минуты,

Ты бессердечна!

- "Да, да, конечно", на пределе я к тебе.

Играешь в прятки, нервы как струны и нет покоя мне ни минуты,

Ты бессердечна!

- "Да, да, конечно", на пределе я к тебе.

Играешь в прятки, нервы как струны и нет покоя мне ни минуты,

Ты бессердечна!

- "Да, да, конечно", на пределе я к тебе.

Міжміська, міжміська, розмова я замовив, біля телефону, біля телефону, дві години на тебе чекав.

Граєш у хованки, граєш у хованки, може ти зі мною знову,

Що сталося?

Що сталося?

Не можу тебе зрозуміти, Наталко.

Граєш у хованки, нерви як струни і немає спокою мені жодної хвилини,

Ти безсердечна!

- "Так, так, звичайно", на межі я до тебе.

Як у лабіринті, як у лабіринті, виявився я зараз, незрозуміло, незрозуміло, дивне кохання у нас.

Дивлюся на фото, дивлюся на фото, де з тобою ми вдвох,

Тоді здавалося, тоді здавалося все чарівним добрим сном, Наташа.

Граєш у хованки, нерви як струни і немає спокою мені жодної хвилини,

Ти безсердечна!

- "Так, так, звичайно", на межі я до тебе.

Граєш у хованки, нерви як струни і немає спокою мені жодної хвилини,

Ти безсердечна!

- "Так, так, звичайно", на межі я до тебе.

Граєш у хованки, нерви як струни і немає спокою мені жодної хвилини,

Ти безсердечна!

- "Так, так, звичайно", на межі я до тебе.