Wombara - Peter von Poehl

The winter show was right on time

Windy days on a cliff

They were waiting by the shore

Frozen figures in the dark

I’m a thousand miles away

From that old Midsummer Day;

I’m diving in the cold night

There’s no warming light in Wombara

I heard one song for two birds

When spring came around

The gravediggers laughed at dawn

Playing chess with the buds

I’m a thousand miles away

From all the things I had to say

The sandman rings a bell

But the ocean never sleeps in Wombara

Thunder always lasts too long

For the ones you can’t fin

In the summer I recalled

A lantern crown near a child

I’m a thousand miles away

A bit up north of Jarvis Bay

The storm won’t blow away

The Sunday blues, they sing in

Wombara

A hole in the wall was the final stop

An old photograph

Gone in the lost and found

I have never been too scared

Of leaves on the ground

Take me a few steps to the left

And I could rest a while

I’m a thousand miles away

From all the things I had to say

Flowers grow next to the whitest stone

Right here in Wombara

Зимове шоу було вчасно

Вітряні дні на скелі

Вони чекали на берегу

Застиглі фігури в темряві

Я за тисячу миль

З того старого середини літа;

Я пірнаю в холодну ніч

У Вомбарі немає теплого світла

Я почула одну пісню для двох птахів

Коли прийшла весна

Гробарі сміялися на світанку

Гра в шахи з бутонами

Я за тисячу миль

З усього, що я мав сказати

Пісочник дзвонить у дзвін

Але океан ніколи не спить у Вомбарі

Грім завжди триває занадто довго

Для тих, кого ви не можете фінішувати

Влітку я згадав

Корона-ліхтар біля дитини

Я за тисячу миль

Трохи вище на північ від Джарвіс-Бей

Буря не зійде

Недільний блюз, вони співають

Вомбара

Кінцевою зупинкою була діра в стіні

Стара фотографія

Втрачене та знайдене

Мені ніколи не було страшно

З листя на землі

Зробіть кілька кроків ліворуч

І я міг би трохи відпочити

Я за тисячу миль

З усього, що я мав сказати

Біля найбілішого каменю ростуть квіти

Тут, у Вомбарі