Bob Dylan's Dream - Peter, Paul and Mary

While riding on a train going west

I fell asleep for to take my rest

I dreamed a dream that made me sad

Concerning myself and the first few friends I had

With half-damp eyes I stared to the room

Where my friends and I spent many an afternoon

Where we together weathered many a storm

Laughin and singin till the early hours of the morn

By the old wooden stove where our hats was hung

Our words was told, our songs was sung

Where we longed for nothing and were satisfied

Jokin and talkin about the world outside

With hungry hearts through the heat and cold

We never much thought we could get very old

We thought we could sit forever in fun

And our chances really was a million to one

As easy it was to tell black from white

It was all that easy to tell wrong from right

And our choices, they were few so the thought never hit

That the one road we traveled would ever shatter or split

How many a year has passed and gone

Many a gamble has been lost and won

And many a road taken by many a first friend

And each one I’ve never seen again

I wish, I wish, I wish in vain

That we could sit simply in that room again

Ten thousand dollars at the drop of a hat

And I’d give it all gladly if our lives could be like that

Під час їзди на поїзді, що прямує на захід

Я заснув, щоб відпочити

Мені снився сон, який мене сумував

Щодо мене та перших кількох друзів, які у мене були

Напівмокрими очима я дивився на кімнату

Де ми з друзями провели багато дня

Де ми разом пережили багато штормів

Смійся і співай до ранку

Біля старої дерев’яної печі, де вішали наші капелюхи

Говорили наші слова, співали наші пісні

Де ми нічого не тужили і були задоволені

Джокін і розмова про зовнішній світ

З голодними серцями крізь спеку і холод

Ми ніколи не думали, що можемо дуже постаріти

Ми думали, що зможемо вічно сидіти, веселячись

І наші шанси дійсно були мільйон проти один

Як просто було відрізнити чорне від білого

Було так легко відрізнити неправильне від правильного

І наш вибір, їх було мало, тому ця думка ніколи не прийшла

Що єдина дорога, якою ми мандрували, коли-небудь розірветься чи розділиться

Скільки року минуло й минуло

Багато азартних ігор було програно та виграно

І багато дорог, якими багато перших друзів

І кожного я більше ніколи не бачив

Я бажаю, бажаю даремно бажаю

Щоб ми знову могли просто сидіти в цій кімнаті

Десять тисяч доларів на капелюсі

І я б із задоволенням віддав усе, якби наше життя могло бути таким