Mile Zero - Periphery

It starts as one festering feeling

The kind that cuts from the flesh down to the soul

No way (no way) to make amends for the time behind the door

Street lights feed lies straight to the mind of the wishful wanderer

How could he give up?

No second chances to say goodbye!

Wrapped in this cold nostalgic energy, from cries of the ones who are buried

Ascend beyond

Life is ruthless and shot full of pain

It lifts you up, leaves you out in the rain, and it hurts just to know that

you’re not coming back again

I will miss you my friend!

Memories like a slug to the brain, paint the walls that with a love that will

stain the darkest of nights!

You left to join with the stars and I cannot shake this off my chest

In death we grieve until all have transcended from this realm

In time we will meet again

Suddenly I can feel the connection between dimension ties

Open gut on the floor

Trembling down to the core

What is this?

It’s been a long ride without you

I’m lost inside my own world

There’s not a single day where I’ve feigned the acceptance, but it’s a somber

stroll down this road that we call life

The silence still is crawling out of my sedated sight

How can I be free?

Wrapped in this cold nostalgic energy from cries of the ones who are buried

Ascend beyond

Life is ruthless and shot full of pain

It lifts you up, leaves you out in the rain, and it hurts just to know that

you’re not coming back again

I will miss you my friend!

Memories like a slug to the brain, paint the walls that with a love that will

stain the darkest of nights!

Left to journey alone, but I can find my way back home

Починається як одне гнійне відчуття

Такий, який ріже від тіла до душі

Немає можливості (ніяк) загладити час за дверима

Живлення вуличних ліхтарів лежить прямо в розумі бажаного мандрівника

Як він міг здатися?

Немає другого шансу попрощатися!

Окутаний цією холодною ностальгічною енергією від криків тих, хто похований

Підніміться далі

Життя безжальне й сповнене болю

Це піднімає вас, залишає під дощем, і це болить просто знати, що

ти більше не повернешся

Я буду сумувати за тобою, мій друг!

Спогади, як слимака для мозка, фарбуйте стіни з любов’ю, яка буде

заплямуйте найтемніші ночі!

Ти пішов, щоб приєднатися до зірок, і я не можу позбутися цього зі своїх грудей

У смерті ми сумуємо, поки всі не вийдуть із цього царства

Згодом ми знову зустрінемося

Раптом я відчую зв’язок між розмірними зв’язками

Відкрита кишка на підлозі

Тремтіння до глибини душі

Що це?

Це була довга поїздка без вас

Я загубився у своєму власному світі

Немає жодного дня, коли б я не вдавав, що його приймають, але це похмуре

йти цією дорогою, яку ми називаємо життям

Тиша все ще виповзає з моїх заспокоєних очей

Як я можу бути вільним?

Окутаний цією холодною ностальгічною енергією від криків тих, хто похований

Підніміться далі

Життя безжальне й сповнене болю

Це піднімає вас, залишає під дощем, і це болить просто знати, що

ти більше не повернешся

Я буду сумувати за тобою, мій друг!

Спогади, як слимака для мозка, фарбуйте стіни з любов’ю, яка буде

заплямуйте найтемніші ночі!

Я залишився подорожувати сам, але я можу знайти дорогу додому