Drive - Pere Ubu

Drive

Drive to the sun

Past the brittle bones of a moon-like world

It’s a big country and a sun-scarred land

The wind howls through a winter of lies

It’s a long way back

Down a road that everybody knows

It’s empty now but my eyes are framed in the rear view

Does the desperation show?

Drive to the sun he said

Through a look that looks from far away

We’ve trailed our dreams behind us for days

Like paper shredded by the force of our passing

It’s a lonely road

When tomorrow has got no home in yesterday

All the day goes rushing west

The thing’s so near words catch in my throat and I can’t explain

East is east but West is best

Your golden arms I fear to test

I know a road they say is the loneliest highway in the world

Have you seen it?

It’s as relentless as the arrow of time

And just as unforgiving

Drive to the sun he said Into the vanishing point

Cross a dry sea bed of cobalt blue

A tin can rusted Salt-encrusted lips

We face a mirror

We will never know what it was

That has been lost from here

We will never know

All we can know is what we have lost instead you and I

Drive to the sun he said

As yet another ghost town casino forms through the shimmering heat

Think of all that existential claptrap

That litters the days of our lives

Приводьте

Їдьте до сонця

Повз крихкі кістки світу, схожого на місяць

Це велика країна та земля, уражена сонцем

Вітер виє крізь зиму брехні

Це довгий шлях назад

По дорозі, яку знають усі

Зараз тут порожньо, але мої очі в рамці заднього виду

Чи проявляється відчай?

Їдь до сонця, сказав він

Через погляд, який дивиться здалеку

Ми тримали свої мрії за плечима цілими днями

Як папір, подрібнений силою нашого проходження

Це самотня дорога

Коли завтра не має дома в вчора

Весь день мчить на захід

Мені так близько слова застигають у горлі, і я не можу пояснити

Схід схід, але Захід найкращий

Я боюся випробувати твої золоті руки

Я знаю дорогу, як кажуть найсамотніша у світі

Ви бачили його?

Він невблаганний, як стріла часу

І такий же невблаганний

Їдь до сонця, сказав він, у точку зникнення

Перетинайте сухе морське дно кобальтового синього кольору

Жерстяна банка заіржавіла Губи, інкрустовані сіллю

Ми стикаємося з дзеркалом

Ми ніколи не дізнаємося, що це було

Це було втрачено звідси

Ми ніколи не дізнаємося

Все, що ми можемо знати, це те, що ми втратили замість вас і я

Їдь до сонця, сказав він

Через мерехтливу спеку утворюється ще одне казино міста-примари

Подумайте про всі ці екзистенційні клопоти

Це засмічує дні нашого життя