Flore - Pensées Nocturnes

Peints en sombre sur mes mains

Pâles comme neige au matin

La vie a trop vite rayé

Les mots qui la dessinaient

Elle gît lasse dans la boue

Piétinée par tous ces fous

Par l’oubli et chaque pleur

D’un temps qui figé se meurt

Perdu dans son noir parfum

Je cherche des traces usées

Des mots jadis égarés

Sur les flancs d’un grand chemin

Le c ur scellé dans l' il

Loin de tout mais près du vide

Je suis captif de ses rides

Chassé par une peur futile

На руках пофарбовано в темний колір

Вранці бліді, як сніг

Життя подряпало надто рано

Слова, які її привернули

Вона втомлена лежить у багнюці

Розтоптаний усіма цими дурнями

Крізь забуття і кожен крик

Від замерзлого часу вмирає

Загублений у його чорних духах

Шукаю зношені сліди

Одного разу втрачені слова

По сторонах головної дороги

Серце запечатано в оці

Подалі від усього, але близько до порожнечі

Я в полоні її зморшок

Керований марним страхом