Spleen - Penelope

Quand le ciel lourd pse comme un couvercle

Sur l’esprit en proie aux ennuis

De l’horizon embrassant tout le cercle

Nous verse un jour plus triste que les nuits

La terre change en un trou humide

L’esprance comme une chauve-souris

Longe les murs de son aile timide

Se cogne la tte aux plafonds pourris

Quand la pluie tale ses tranes

D’une vaste prison imite les barreaux

Un peuple muet d’araignes

Tend ses filets au fond de mon cerveau

Des cloches tout coup sautent avec furie

Lancent vers le ciel un affreux hurlement

Et des esprits errants sans patrie

Se mettent geindre opinitrement

Tout au fond de mon me

J’ai plus de souvenirs que si j’avais mille ans

Et l’angoisse me pourchasse

Sur mon crne inclin plante son drapeau noir

Anges de sant connaissez-vous les Fivres

Qui le long des murs de l’hospice blafard

Comme des exils s’en vont d’un pied trainant

Cherchant le soleil et remuant les lvres

Anges de gaiet connaissez-vous l’angoisse?

La honte, les sanglots et les ennuis

Les vagues terreurs de ces affreuses nuits

Qui compriment le coeur comme un papier qu’on froisse?

Dans une terre grasse et pleine d’escargots

Je veux creuser moi-mme une fosse profonde

O je puisse taler mes vieux os

Dormir dans l’oubli comme un requin dans l’onde

Je hais les testaments et les tombeaux

Plutt que d’implorer une larme du monde

J’aimerais mieux inviter les corbeaux

venir saigner ma carcasse immonde

Коли важке небо важить, як кришка

На неспокійний розум

З обрію обіймає все коло

Налий нам день сумніший за ночі

Земля перетворюється на мокру яму

Надія, як кажан

По стінах його несміливе крило

Б'ється головою об гнилі стелі

Коли дощ смугує свої сліди

Велика в'язниця імітує грати

Тупий народ павуків

Розкидає свої мережі глибоко в моєму мозку

Дзвіночки раптом підскакують від люті

Послати до неба жахливий зойк

І мандрівні духи без батьківщини

Почніть уперто стогнати

Глибоко в душі

У мене більше спогадів, ніж якби мені було тисячу років

І туга переслідує мене

На мій похилений череп насаджує свій чорний прапор

Ангели здоров'я чи знаєте ви Fivres

Хто вздовж стін блідого хоспісу

Як вигнанці йдуть волокучи

Шукає сонця і ворушить губами

Ангели веселощів чи знаєте ви тугу?

Сором, ридання і біди

Неясний жах тих жахливих ночей

Які стискають серце, як зім'ятий папір?

На суглинній землі, повній равликів

Я хочу викопати собі глибоку яму

Де я можу покласти свої старі кістки

Спи в забутті, як акула в хвилях

Ненавиджу заповіти і могили

А не благати сльози у світу

Краще запросити ворон

прийди і знекрови мою брудну тушу