Face au silence du monde - Penelope

J’ai dans la tete une image, un mirage

La misère du monde comme paysage

La distance et l’absence

Des hommes qui marchent dans l’indiférence

Amère lucidité

Suite a mon cris seul le silence

Meme l'écho n’a aucun sens

Au fils des jours

La conscience d’exister

La conscience de toute l’absurdité

De la vie et des gens

Menés par le pouvoir et l’argent

Sisyphe est condamné

À rouler son rocher

Sa conscience représente sa liberté

Le jour se réveille

Une nuage funeste chasse le soleil

Cachant ses merveilles

Une blessure marque la planète qui s'éveille

Au fond d’une bouteille

Un liquide rappel la mort qui someille

En état de veille

La nature ne sera plus jamais pareille

SisYphe est condamné à rouler son rocher

Sa conscience représente sa liberté

Une étrange vision

Un enfant est laissé à l’abandon

Le rêve comme évasion

La faim n’est plus qu’une lointainte sensation

Dans ses yeux une passion

Un instinc qui dépasse de la raison

Au gré des saisons

Le temps viendra détruire ses illusion

Les conséquences de cette vision

Liberté, révolte et passion

Mènent une lutte a ma raison

Le non sens de l’existence

Une blessure qui éveille ma conscience

C’est l’absurde qui prend son sens

Les homme parfois immonde

En moi-meme les questions abonde

Face au silence du monde

Prisonnier d’un mauvaise sort

Sisyphe en vain attend la mort

Mais le rocher roule encore

У мене в голові образ, міраж

Убогість світу як пейзаж

відстань і відсутність

Чоловіки, які ходять байдуже

гірка ясність

За моїми криками тільки тиша

Навіть відлуння не має сенсу

Як дні минають

Свідомість існувати

Усвідомлення всього абсурду

Про життя і людей

Керований владою та грошима

Сізіфа засуджують

Щоб котити його камінь

Його совість символізує його свободу

День прокидається

Темна хмара сонце проганяє

Приховуючи свої чудеса

Рана знаменує пробудження планети

На дні пляшки

Рідина нагадує сплячу смерть

Прокинутися

Природа ніколи не буде колишньою

SisYphe приречена катати свій камінь

Його совість символізує його свободу

Дивне видовище

Залишилася дитина

Мрія як втеча

Голод - це лише далеке відчуття

В її очах пристрасть

Інстинкт, який перевищує розум

Крізь пори року

Прийде час зруйнувати його ілюзії

Наслідки цього погляду

Свобода, бунт і пристрасть

Веду боротьбу за свій здоровий глузд

Безглуздість існування

Рана, що пробуджує мою свідомість

Це абсурд, який має сенс

Чоловіки іноді брудні

Всередині себе багато питань

Зіткнувшись із тишею світу

В'язень поганих чар

Сізіф марно чекає смерті

Але камінь все одно котиться