Anhedonia - Pears

Deep within attentions equidistance, this hollow sphere of hopelessness

expandds 'till it pops and there is only nothingness between nothingness and I,

but I digress.

Perfect skin, ball of life, a blister, a blip, once removed, collected cool,

often sidelined and whipped.

I’m teething at the toes of courts convened in teh arean of the argument

demaned.

The blissful absence: wealth unearned, ne’er babought, bethrothed to open world

hallucinauts.

Shifting shapes, sleek dissolve, still bereft of a cause, farers clad,

sans-design, no respite a conditional clause.

Driven only by the voide, my darling Anhedonia.

Give me death!

This fortress once erected, named and scheduled for collapse, fading aptitudes

and insticnts and all memories left to pass, grip the hands of my companions

with whom I’ll perish in my cell, ancient fables of immortal sounding like a

dying bell.

I can still feel them.

It carries like an atom bomb, oh wistful worlds, it carries like an atom bomb.

Глибоко всередині уваги приділяється рівновіддаленість, ця порожня сфера безнадійності

розширюється, поки не вискочить, і між мною та ніщо не буде лише ніщо,

але я відвернувся.

Ідеальна шкіра, куля життя, пухир, бліска, після видалення, зібраного прохолодно,

часто віддаляються і відбиваються.

Я прорізаю зуби на пальцях судів, скликаних у області суперечки

вимагав.

Блаженна відсутність: багатство незароблене, не зароблене, заручене з відкритим світом

галюцинавти.

Змінні форми, гладкі розчинення, все ще позбавлені справи, одягнені мандрівники,

sans-design, умовне застереження без відмов.

Ведена лише порожнечею, моя люба Ангедонія.

Дай мені смерть!

Цю фортецю колись звели, назвали та запланували до руйнування, згасання здібностей

і інстинкти, і всі спогади, що залишилися, тримаються за руки моїх супутників

з ким я загину в келії, старовинні байки про безсмертя звучать як а

вмираючий дзвін.

Я все ще відчуваю їх.

Воно несе, як атомну бомбу, о тугі світи, воно несе, як атомну бомбу.