Je parle je parle - Pauline

Je parle, je parle, je parle

J’ai les mots qu’il faut, pour briser le silence

Je parle, je parle, je parle

J’habille le temps, rien à prendre à défaut

Je parle, je parle, je parle

Sourire porté haut en rideau de confiance

Je parle, je parle, je parle

Les yeux rivés haut, les mains qui balancent

Je dis tout ça, oui mais parfois, je me défile

Oui j’ai dit ça et puis soudain, j’en reviens à la ligne

J’en reviens à la ligne

Car la pudeur est une robe que je porte

Car la pudeur, frontière qui me conforte

Car la pudeur est un vêtement qui me va Car la pudeur, la pudeur ne dira pas

La pudeur ne dira pas

Je parle, je parle, je parle

Des vagues et des flots au milieu de la danse

Je parle, je parle, je parle

J’en dis un peu trop mais tant pis je m’avance

Je parle, je parle, je parle

Je m’emballe en cadeau comme un reste d’enfant

Je parle, je parle, je parle

A chacun son fardeau et à moi l’innocence

Je dis tout ça, oui mais parfois, je me défile

Oui j’ai dit ça et puis soudain, j’en reviens à la ligne

J’en reviens à la ligne

Car la pudeur est une robe que je porte

Car la pudeur, frontière qui me conforte

Car la pudeur est un vêtement qui me va Car la pudeur, la pudeur ne dira pas

La pudeur ne dira pas

Je dis tout ça oui mais tu vois

Je préfère en sourire

Tu sais tout ça c’est tout moi

Cela va s’en dire

Cela va s’en dire

Cela va s’en dire

Car la pudeur est une robe que je porte

Car la pudeur, frontière qui me conforte

Car la pudeur est un vêtement qui me va Car la pudeur, la pudeur ne dira pas

La pudeur ne dira pas

Я говорю, говорю, говорю

У мене є правильні слова, щоб порушити тишу

Я говорю, говорю, говорю

Я одягаю час, нічого брати за замовчуванням

Я говорю, говорю, говорю

Посмішка висіла високо у впевненості

Я говорю, говорю, говорю

Очі високо, руки розмаховані

Я все це кажу, так, але іноді я вислизаю

Так, я сказав це, а потім раптом повернувся до лінії

Я повертаюся до лінії

Бо скромність — це сукня, яку я ношу

Бо скромність, кордон, який мене втішає

Бо скромність – це одяг, який мені йде. Бо скромність, скромність не розповість

Скромність не скаже

Я говорю, говорю, говорю

Хвилі й повені в середині танцю

Я говорю, говорю, говорю

Я кажу трохи забагато, але шкода, що я йду вперед

Я говорю, говорю, говорю

Я загортаю себе як подарунок, як дитячий залишок

Я говорю, говорю, говорю

Кожному свій тягар, а мені невинність

Я все це кажу, так, але іноді я вислизаю

Так, я сказав це, а потім раптом повернувся до лінії

Я повертаюся до лінії

Бо скромність — це сукня, яку я ношу

Бо скромність, кордон, який мене втішає

Бо скромність – це одяг, який мені йде. Бо скромність, скромність не розповість

Скромність не скаже

Я все кажу так, але ви бачите

Я волію посміхатися

Ти знаєш, що це все я

Буде сказано

Буде сказано

Буде сказано

Бо скромність — це сукня, яку я ношу

Бо скромність, кордон, який мене втішає

Бо скромність – це одяг, який мені йде. Бо скромність, скромність не розповість

Скромність не скаже