Varpunen jouluaamuna - Paula Koivuniemi

Lumi on jo peittanyt kukat laaksosessa,

jarven aalto jaatynyt talvipakkasessa.

Varpunen pienoinen, syonyt kesaeinehen,

jarven aalto jaatynyt talvi pakkasessa.

Pienen pirtin portailla oli tyttokulta:

tule, varpu, riemulla, ota siemen multa!

Joulu on, koditon varpuseni onneton,

tule tanne riemulla, ota siemen multa!

Tyton luo nyt riemuiten lensi varpukulta:

kiitollisna siemenen otan kylla sulta.

Palkita Jumala tahtoo kerran sinua.

kiitollisna siemenen otan kylla sulta!

En ma ole, lapseni, varpu tasta maasta,

olen pieni veljesi, tulin taivahasta.

Siemenen pienoisen, jonka annoit koyhallen,

pieni sai sun veljesi enkeleitten maasta.

Сніг уже вкрив квіти в долині,

озеро хвиля розкол в зимовий мороз.

Горобчик, синить кесеаіне,

озеро хвиля розділила зиму на морозі.

На сходах маленького пірту стояла дівчина:

прийди, горобчику, з радістю, візьми з землі насіння!

Різдво Христове, мій бездомний горобчик нещасний,

приходьте сюди з радістю, візьміть насіння з землі!

До Тито зараз прилетів від горобця радісний:

з вдячністю, я візьму насіння від вас.

Нагорода Бог одного разу хоче вас.

з вдячністю я візьму у вас насіння!

Я, дитино, не горобець з цієї землі,

Я твій маленький брат, я прийшов з небес.

Маленьке насіння, яке ти дав койхаллі,

малий отримав його з країни ангелів вашого брата.