Vienne - Patrick Bruel

Si je t'écris ce soir de Vienne

J’aimerais bien que tu comprennes

Que j’ai choisi l’absence

Comme dernière chance

Notre ciel devenait si lourd

Si je t'écris ce soir de Vienne

Que c’est beau l’automne à Vienne

C’est que, sans réfléchir

J’ai préféré partir

Et je suis à Vienne sans toi

Je marche, je rêve dans Vienne

Sur trois temps de valse lointaine

Il semble que les ombres

Tournent et se confondent

Qu’ils étaient beaux les soirs de Vienne

Ta lettre a du croiser la mienne

Non, je ne veux pas que tu viennes

Je suis seul

Et j’aime être libre

Que j’aime cet exil à Vienne sans toi

Une vieille dame autrichienne

Comme il n’en existe qu'à Vienne

Me logeait dans ma chambre

Tombent de pourpre et d’ambre

De lourdes tentures de soies

C’est beau à travers les persiennes

Je vois l'église Saint-Etienne

Et quand le soir se pose

Ses bleus, ses gris, ses mauves

Et la nuit par dessus les toits

C’est beau Vienne, c’est beau Vienne

Cela va faire une semaine

Déjà, que je suis seul à Vienne

C’est curieux le hasard:

J’ai croisé l’autre soir

Nos amis de Lontaccini

Cela va faire une semaine

Ils étaient de passage à Vienne

Ils n’ont rien demandé

Mais se sont étonnés

De me voir à Vienne sans toi

Moi, moi, je me promène

Je suis bien, je suis bien

Et puis, de semaine en semaine

Voila que je suis seul à Vienne

Tes lettres se font rares

Peut être qu’autre part

Tu as trouvé l’oubli de moi

Je lis et j'écris mais, quand même

Ce qu’il est long l’automne à Vienne

Dans ce lit à deux places

Où, la nuit, je me glace

Tout à coup, j’ai le mal de toi

Que c’est long Vienne, que c’est loin Vienne

Si je t'écris ce soir de Vienne

Tu sais, c’est qu’il faut que tu viennes

J'étais parti.

Pardonne moi

Notre ciel devenait si lourd

Et toi, de Paris jusqu'à Vienne

Au bout d’une invisible chaîne

Tu me guettes et je pense

Jouant l’indifférence

Tu m’as gardé malgré moi

Il est minuit ce soir à Vienne

Mon Amour, il faut que tu viennes

Tu vois, je m’abandonne

Il est si beau l’automne

Et j’aimerais le vivre avec toi

C’est beau Vienne, avec toi Vienne

Якщо я напишу тобі сьогодні ввечері з Відня

Я б хотів, щоб ви зрозуміли

Що я вибрав відсутність

Як останній шанс

Наше небо стало таким важким

Якщо я напишу тобі сьогодні ввечері з Відня

Яка прекрасна осінь у Відні

Це так, не замислюючись

Я волів піти

А я у Відні без тебе

Гуляю, мрію у Відні

На три віддалені такти вальсу

Здається тіні

Переверніть і злийте

Які прекрасні були вечори у Відні

Ваш лист, мабуть, перетнув мій

Ні, я не хочу, щоб ти приходив

я один

А я люблю бути вільним

Як я люблю це вигнання у Відні без тебе

Стара австрійка

Як тільки у Відні є

Розмістили мене в моїй кімнаті

Восени фіолетовий і бурштиновий

Важкі шовкові завіси

Крізь віконниці гарно

Я бачу церкву Сент-Етьєн

А коли настане вечір

Його блакитний, його сірий, його ліловий

І ніч над дахами

Це прекрасний Відень, це прекрасний Відень

Минув тиждень

Вже, що я один у Відні

Це дивний збіг:

Я натрапив на іншу ніч

Наші друзі з Лонтакчіні

Минув тиждень

Вони проїжджали через Відень

Вони нічого не просили

Але були здивовані

Побачити мене у Відні без тебе

Я, я, я ходжу

Я в порядку, в мене все добре

А потім тиждень за тижнем

Ось я один у Відні

Ваших листів стає мало

Можливо деінде

Ви забули мене

Я читаю і пишу, але все одно

Скільки триває осінь у Відні

У цьому двоспальному ліжку

Де вночі я мерзну

Раптом мені набридло тобою

Як довго Відень, так далеко Відень

Якщо я напишу тобі сьогодні ввечері з Відня

Ти знаєш, що маєш прийти

Я пішов.

Пробач мені

Наше небо стало таким важким

А ти з Парижа до Відня

На кінці невидимого ланцюга

Ти дивишся на мене, а я думаю

граючи в байдужість

Ти тримав мене попри мене

Сьогодні опівночі у Відні

Моя любов, ти маєш прийти

Бачите, я здаюся

Так гарно восени

І я хотів би прожити це з тобою

Це прекрасний Відень, з вами Відень