Où es-tu - Patrick Bruel

Dépêche AFP, un coup de fil, tu dois partir

Vite, un sac photo, tes objectifs, de quoi écrire

Dans cette rue qui dort, je te sers fort, fais gaffe à toi

Je sais que tu n’as pas peur mais moi, j’ai un peu froid

Ton avion s’envole encore vers quelle guerre, vers quel combat

Une fois de plus les enfants demanderont pourquoi t’y vas

Une fois de plus je répondrai, que sans leur maman, personne ne saura

Et que pendant tout ce temps, seules tes images parleront de toi

Où es-tu?

M’entends-tu?

Dix jours que tu es partie et tes messages se font rares

À la radio, ils ont dit que les rebelles prennent le pouvoir

Ce matin, à l'école, les enfants ont entendus l’histoire

Moi, je crève de ne pas sentir ta peau quand viens le soir

Devant la télé, je sais le prix de chaque image

Tellement peur de voir ton nom un jour en première page

Je t’entends courir sous une pluie de feu et d’enfer

Je t’envoie ce que je peux, tous nos sourires dans tes déserts

Où es-tu?

M’entends-tu?

Dépêche AFP, en pleine nuit, tu ne rentres pas

Une journaliste enlevée, toutes les télés ne parlent que de ça

Un peu partout ta photo avec écrit «on t’oublie pas «Les enfants me regardent, ne disent rien, on t’attendra (on t’attendra)

Où es-tu?

M’entends-tu?

Tu m’as dit que certains soirs tu t’endors en pleurant

Que les fenêtres du monde se ferment sur toi en chuchotant

Je te dis qu’il faut tenir que tous ici suivent ton histoire

Je m’accroche à ces sourires qui passent sur moi dans les couloirs

Je te vois courir sur le tarmac demain peut être

Je t’entends venir je te serre déjà dans mes rêves

Поспішайте AFP, один телефонний дзвінок, вам потрібно йти

Швидко, сумка для фотоапарата, ваші цілі, є про що написати

На цій сплячій вулиці я міцно тримаю тебе, пильнуй

Я знаю, ти не боїшся, але мені трохи холодно

Ваш літак все ще летить до якої війни, до якої боротьби

Діти знову запитають, навіщо ти йдеш

Ще раз відповім, що без мами ніхто не дізнається

І весь час про вас будуть говорити лише ваші фотографії

Ти де?

Ви мене чуєте?

Десять днів тебе не було, а твоїх повідомлень мало

По радіо сказали, що повстанці захоплюють

Сьогодні вранці в школі діти почули історію

Я вмираю, щоб не відчути твою шкіру, коли настане вечір

Перед телевізором я знаю ціну кожному зображенню

Так страшно одного дня побачити своє ім’я на першій сторінці

Я чую, як ти біжиш під вогняним дощем і пеклом

Я посилаю тобі все, що можу, всі наші посмішки у твоїх пустелях

Ти де?

Ви мене чуєте?

Відправка AFP, посеред ночі ви не повертаєтеся

Викрадений журналіст, про це говорять усі телевізори

По всьому твоєму фото з написом "ми тебе не забуваємо" Діти дивляться на мене, нічого не кажи, ми будемо чекати на тебе (ми будемо чекати на тебе)

Ти де?

Ви мене чуєте?

Ти казав мені, що вночі засинаєш із плачем

Нехай вікна світу закриються на тобі шепотом

Я кажу вам, що необхідно, щоб усі тут стежили за вашою історією

Я чіпляюся за ці посмішки, які проходять наді мною в коридорах

Я бачу, як ти бігаєш по асфальту завтра, можливо

Я чую, що ти йдеш, я вже тримаю тебе у снах