Mon repère - Patrick Bruel

Tout seul sur ce banc, c’est idiot mais j’attends

J’ai encore deux trois questions, pour reprendre la discussion

Je sais bien qu’tu n’viendras pas, que tu ne viendras plus

Tu es parti tellement vite, mon ami, mon grand frère

L’avenue Victor Hugo résonne encore de tes mots

Ils sont partout dans ce couloir, et l’odeur d’un cigare

Dis, est-ce que c’est l’heure de grandir

Tu me laisses face à moi

Me laisses-tu le choix

Dis, toi qui voyais tout venir

Si tu savais ici

Si tu savais, mon Guy

Je reviens dans ta rue chercher quoi je ne sais pas

Cette lumière à ta fenêtre quand tu triais mes peut-être

Et que tout devenait clair

J’ai perdu mon repère

Le froid tombe sur ce banc, dans mon silence je t’entends

Je revois nos 14 mai, nos déjeuners, nos fous rires

Qui nous rendaient pour quelques heures heureux de vieillir

Dis, Est-ce que c’est l’heure de grandir

Tu me laisses face à quoi

Me laisses-tu le choix?

Oui, toi qui voyais l’avenir

Si tu savais ici

Mais tu savais, mon Guy

Tellement seul, seul

Seul mon ami, mon grand frère

Mon chagrin, mon repère

J’ai le monde à l’envers

Tu pars, tu pars

Tu pars plus haut que ces étoiles

Qui t’attendent tout à l’heure

Pour une haie d’honneur

Guy avait des idéaux d’enfant et des armes de vieux singe

Dans le désordre il aimait le vin, sa famille, le droit constit', ses étudiants,

ses potes, les casinos, son scooter, les soirées d'été qui traînaient sur les

terrasses, la France, la France éperdument…

Guy aimait gagner en partant de situations compliquées comme si la vie était un

grand casse-tête qu’il se réjouissait d’essayer de résoudre… pour les autres,

toujours pour les autres qui se sentent tellement seuls aujourd’hui

Les week-ends à Evian

Ses cravates improbables

Et puis Claire…

Claire, dessine-moi un Guy

Зовсім один на цій лавці, це безглуздо, але я чекаю

У мене є ще два-три запитання, щоб відновити обговорення

Я знаю, що ти не прийдеш, ти більше не прийдеш

Ти так швидко пішов, мій друже, мій старший брат

Авеню Віктора Гюго досі лунає вашими словами

Вони по всьому коридору, і запах сигари

Скажи, чи пора дорослішати

Ти дозволив мені зустрітися зі мною

Ви даєте мені вибір

Скажи, ти, хто бачив усе це

Якби ти знав тут

Якби ти знав, мій хлопець

Я повертаюся на твою вулицю в пошуках того, чого не знаю

Той світло у твоєму вікні, коли ти сортував мої можливо

І все стало зрозуміло

Я втратив свій знак

Холод падає на цю лавку, в моїй тиші я чую тебе

Я бачу наше 14 травня, наші обіди, наше хихикання

Це зробило нас щасливими на кілька годин, щоб постаріти

Скажи, чи пора дорослішати

З чим ти мене лишаєш

Ви даєте мені вибір?

Так, ви, хто бачив майбутнє

Якби ти знав тут

Але ти знав, мій хлопець

Так самотній, самотній

Тільки мій друг, мій старший брат

Моя печаль, мій орієнтир

У мене світ перевернутий

Йдеш, їдеш

Ти піднімаєшся вище за ці зірки

Які чекають на тебе весь час

Для почесної варти

У Гая були дитячі ідеали і стара мавпяча зброя

Він без ладу любив вино, свою сім'ю, конституційне право, своїх учнів,

його друзів, казино, його скутер, літні вечори, що тусуються на вулиці

тераси, Франція, Франція шалено…

Хлопець любив вигравати зі складних ситуацій, ніби життя було

велика головоломка, яку він із задоволенням намагався розгадати... для інших,

завжди для тих, хто сьогодні почувається так самотньо

Вихідні в Евіані

Його малоймовірні зв’язки

А потім Клер...

Клер, намалюй мені хлопця