Je fais semblant - Patrick Bruel

La photo de classe

Le sourire rose d’une fille qui me dépasse

Le p’tit air malin qui suit mes grimaces

La vie qui trace

Les souvenirs qui n’ont plus assez de place

Et les grands airs qui me font boire la tasse

Le temps qui passe

Je fais semblant

Je joue au grand

Je m’invente des papas

Des grands des forts à qui je ressemble pas

Mais qui me donnent la force de croire en moi

Je fais semblant

Je suis tremblant à l’idée qu’on ne m’aime pas

Je sers maman qui me prend dans ses bras

Je fais semblant que rien ne m’arrivera

Ne m’arrivera…

Premier frisson

On apprend la guitare sous l'édredon

Sa mère ne veut pas de moi c’est un peu con

Les nuits s’en vont

Et ma première histoire houle dans l’avion

Mais là on se mêle au Brésil de Milton

Première chanson

Je fais semblant

Je joue au mec à qui on ne l’a fait pas

Je suis absent, elle ne reviendra pas

J’embrasse des lèvres que je ne connais pas

Je fais semblant

Je prends ma voix sans vie à bout de bras

J’enfonce les portes où l’on veut bien de moi

Ca fait sourire

On dit qu’on me rappellera

On me rappelle pas

Et puis un jour

Des mains se tendent pour m’offrir de l’amour

Des voix s’unissent pour guider mes détours

Le monde autour

Ceux qui m’aiment

Les autres qui comptent les jours

Ceux qui me font espérer en toujours

Trop de monde autour

Je fais semblant

Je joue à croire que je mérite tout ça

Je suis tremblant

Ces gens sont là pour moi

Je leur raconte ma vie

Et il me voit

J’fais plus semblant

Je rends sa vie à ma voix à bout de bras

Celle que j’attends doit se cacher par là

Elle doit bien se cacher je ne la vois pas

Je ne la vois pas…

Le premier jour

Je me relève si on me pousse dans la cours

Je suis Thierry La Fronde, je gagne toujours

Et le temps court

Фото класу

Рожева усмішка дівчини, яка проходить повз мене

Розумне маленьке повітря, що слідує за моїми гримасами

Життя, яке слідує

Спогади, в яких уже не вистачає місця

І чудові мелодії, які змушують мене випити чашу

Минає час

Я прикидаюся

Я граю по-крупному

Я вигадую пап

Про великого з сильних, на якого я не схожий

Але хто дає мені силу вірити в себе

Я прикидаюся

Я тремчу від думки, що мене не люблять

Я служу мамі, яка бере мене на руки

Роблю вигляд, що зі мною нічого не станеться

Зі мною не трапиться...

Перший кайф

Вчимося грати на гітарі під ковдрою

Його мати не хоче мене, це трохи безглуздо

Ночі відходять

І моя перша історія бухає в літаку

Але тут ми змішуємося з Бразилією Мілтона

перша пісня

Я прикидаюся

Я граю чувака, який цього не робив

Я пішов, вона не повернеться

Я цілую губи, яких не знаю

Я прикидаюся

Я беру свій неживий голос на відстані витягнутої руки

Я виламаю двері, де хочуть

Це викликає посмішку

Кажуть, передзвонять

Мені не передзвонюють

А потім одного дня

Руки простягаються, щоб подарувати мені любов

Голоси об'єднуються, щоб направляти мої обхідні шляхи

Світ навколо

тих, хто любить мене

Інші, хто рахує дні

Ті, хто змушує мене вічно сподіватися

Надто багато людей навколо

Я прикидаюся

Я граю, вважаючи, що заслуговую на все це

мене тремтить

Ці люди поруч зі мною

Я розповідаю їм своє життя

І він бачить мене

Я більше не прикидаюся

Я даю життя своєму голосу на відстані витягнутої руки

Мабуть, там ховається той, кого я чекаю

Мабуть, вона добре ховається, я її не бачу

Я її не бачу…

Перший день

Я встаю, якщо штовхають у дворі

Я Тьєррі Ла Фронд, я завжди перемагаю

А час спливає