Don't Cry - Паша Чемп

Среди шумной тусы в наушниках,

Дешевый смех, как нижнее белье «б\ушное»,

Как артист, которого за ужином не слушали,

В блестящих ботинках, с грязными душами.

Надежда на лучшее, дохнет в буднях,

И если присмерти она, то что осталось в людях,

Я задал бы вопрос, этим «самым умным»

Счастье – это какая сумма?

Попасть в пропасть, или лететь с края,

Мой караван облаян,

Боль и ломает, или волевая,

Don`t cry, don`t cry.

Попасть в пропасть, или лететь с края,

Мой караван облаян,

Боль и ломает, или волевая,

Don`t cry, don`t cry.

Дети, над небом с «геймпадом», рулят планетой,

С волосами красавицы, играется ветер,

По будильнику клацает, выключателем света,

И облака, наверное, дым большой сигареты.

И кто ж так предначертал, то?

Тут столько серого!

Видимо эскиз – мы, раз все так недоделано,

Черный превалирует, в череде, черно-белого,

Боги все это придумали, нам теперь переделывать.

Попасть в пропасть, или лететь с края,

Мой караван облаян,

Боль и ломает, или волевая,

Don`t cry, don`t cry.

Попасть в пропасть, или лететь с края,

Мой караван облаян,

Боль и ломает, или волевая,

Don`t cry, don`t cry.

Мой корабль болтает, на рифах гитарных,

И на палубе зевак, так много болтает, Как всегда, не о чем.

А река уходит, с ней всего раз повстречаюсь,

И подарю ей глубокую печаль, глубокую печаль – пусть течет.

На то как пролетают дни, не смотри,

Как тебе жить решаешь ты один,

И подсудимый, и судья внутри,

А если падать в ноги, только как Хабиб.

Попасть в пропасть, или лететь с края,

Мой караван облаян,

Боль и ломает, или волевая,

Don`t cry, don`t cry.

Попасть в пропасть, или лететь с края,

Мой караван облаян,

Боль и ломает, или волевая,

Don`t cry, don`t cry.

Серед шумної туси у навушниках,

Дешевий сміх, як спідня білизна «б\ушне»,

Як артист, якого за вечерею не слухали,

У блискучих черевиках, із брудними душами.

Надія на краще, дихне в будні,

І якщо присмерти вона, то що лишилося в людях,

Я поставив би питання, цим «найрозумнішим»

Щастя – це якась сума?

Потрапити в прірву, або летіти з краю,

Мій караван облаяний,

Біль і ламає, або вольовий,

Don`t cry, don`t cry.

Потрапити в прірву, або летіти з краю,

Мій караван облаяний,

Біль і ламає, або вольовий,

Don`t cry, don`t cry.

Діти, над небом з «геймпадом», керують планетою,

З волоссям красуні, грає вітер,

По будильнику клацає, вимикачем світла,

І хмари, мабуть, дим великої цигарки.

І хто ж так написав, то?

Тут стільки сірого!

Мабуть ескіз - ми, якщо все так недороблено,

Чорний превалює, у черзі, чорно-білого,

Боги все це вигадали, нам тепер переробляти.

Потрапити в прірву, або летіти з краю,

Мій караван облаяний,

Біль і ламає, або вольовий,

Don`t cry, don`t cry.

Потрапити в прірву, або летіти з краю,

Мій караван облаяний,

Біль і ламає, або вольовий,

Don`t cry, don`t cry.

Мій корабель бовтає, на гітарних рифах,

І на палубі роззяв, так багато балакає, Як завжди, нема про що.

А річка йде, з нею лише раз зустрінусь,

І подарую їй глибокий смуток, глибокий смуток – нехай тече.

На те як пролітають дні, не дивись,

Як тобі жити вирішуєш ти один,

І підсудний, і суддя всередині,

А якщо падати в ноги, як Хабіб.

Потрапити в прірву, або летіти з краю,

Мій караван облаяний,

Біль і ламає, або вольовий,

Don`t cry, don`t cry.

Потрапити в прірву, або летіти з краю,

Мій караван облаяний,

Біль і ламає, або вольовий,

Don`t cry, don`t cry.