Lamia - Paperi T, Khid

Ku poskipäitä kutittelee pohja, Lumikin tarina on totta

Ja uskoo kaikenlaista paskaa, ku riippuu miekasta

Kato äiti: Kädet tippu kaivoo, mamma riivaa, noita vainoo

Kyöpeli ja pokerina ilme, jokainen stenkku on ihme

Kusta ja retoriikkaa, kellukkeita ja betoniikkaa

Valot palaa lopun ajan liitos, ku hapot pysyy kielen alla piilos

Väkisin makaa mieli puolen, 112 ja kuumat huulet

Valmiina edustamaan aina, Espanja, saappaat tai uppoava laiva

Oon sitä unien välis olevaa mustaa.

Syljen suusta olkinukkeja ja bushwaa

Taskusta kuitteja kaivan.

«Sori, onks tää väärä taivas?»

Sama päivä, eri paskaa, kädet ilmas ja pää hiekassa

Löydän sun syvänteen, vaik vesikidutan mun tieni sun sydämeen

Hirttäydyn lattiaan, on sama mihin naruun ripustaa, puolitangossa housut

liputtaa

Ex ovis pullus non natis serò fit ullus, huonoista munista ei poikasii tullu

Meitä varten vai meidän?

Luulin rakentavan siltaa, mut rakensin seinän

Sä näät mitä haluut, mut älä kato nyt, Punahilkka on vaan satuu

Коли щоки лоскочуть, історія Люмика правдива

І вірить усяке лайно, ку залежить від меча

Мати Като: Руки впиваються у верх, мама переслідує, відьма переслідує

З прищиком і покерним виглядом кожен сморід — це диво

Пісня і риторика, плаває і бетон

Світло залишається увімкненим до кінця часу, поки кислоти залишаються прихованими під язиком

Вимушене лежати на боці розуму, 112 і гарячі губи

Готовий представляти завжди, Іспанію, чоботи або тонущий корабель

Я такий чорний між снами.

З рота слини солом'яні ляльки і бушва

Кишенькові квитанції копати.

«Вибачте, це не те небо?»

Той же день, різне лайно, руки в повітрі, а голова в піску

Я знайду глибини сонця, хоча я буду катувати свій шлях до серця сонця

Висячи на підлозі, це те ж саме, що і шнурок для підвішування, напівстрижневі штани

прапор

Ex ovis pullus non natis serò fit ullus, погані яйця не народжують

Для нас чи для нас?

Я думав, що будую міст, але будував стіну

Бачиш, що хочеш, та не зникай зараз, Червона Шапочка болить