Al Este Del Edén - Paloma San Basilio

Alguien dijo quiero cantar mi canción preferida

que por los sembrados de arroz aprendí de memoria,

en horas de desaliento, cuando más duele la herida,

entre montañas de arados y falta de semillas.

Campesinos y estudiantes tiran de esa cortina

Y a lo lejos se distinguen hilos de luz y plata

bañando la piel desnuda detrás de la neblina

donde se esconde la noche afilando su espada.

Y en la aurora de los poetas libres

oí cantar al este del Edén,

almendros y laurel,

te vi volver al Este del Edén.

Alguien dijo puedo volar, tengo alas de verdad,

me crecieron en la celda entre muros de hielo,

cuando la llave dio vueltas dentro de mi soledad,

me llegó una escalera caída del cielo.

Y en la aurora de los poetas libres oí cantar al este del Edén,

almendros y laurel, te vi volver al Este del Edén.

Vi volver otras sonrisas más felices que nunca,

con lo que creí perdido bajo el peso del metal,

más allá del horizonte sé que espera tu boca

a mis labios agrietados por caminos de sal.

En la aurora de los poetas libres

oí cantar al este del Edén,

almendros y laurel, te vi volver al este del Edén,

al este del Edén, al este del Edén…

Хтось сказав, що я хочу заспівати свою улюблену пісню

що біля рисових полів я вивчив напам'ять,

в години зневіри, коли рана болить найбільше,

між горами плугів і браком насіння.

Селяни і студенти тянуть ту завісу

А вдалині розрізняються нитки світлі й срібні

купання голої шкіри за туманом

де ніч ховається, гострячи свій меч.

І в зорі вільних поетів

Я чув спів на схід від Едему,

мигдальне дерево і лавр,

Я бачив, як ти повернувся до Східного Едему.

Хтось сказав, що я вмію літати, у мене є справжні крила

Виростили мене в камері між стінами льоду,

коли ключ повернувся всередині моєї самотності,

Я отримав драбину, що впала з небес.

І на світанку вільних поетів я почув, як співає схід Едему,

мигдальне дерево та лавр, я бачив, як ти повертався на схід від Едему.

Я бачив, як інші усмішки повертаються щасливішими, ніж будь-коли,

з тим, що я вважав втраченим під вагою металу,

За горизонтом я знаю, що твій рот чекає

до моїх потрісканих губ стежками солі.

На зорі вільних поетів

Я чув спів на схід від Едему,

мигдальне дерево та лавр, я бачив, як ти повертався на схід від Едему,

на схід від Едему, на схід від Едему...