Quien Me Tienda La Mano Al Pasar - Pablo Milanés

Recuerdo el día exacto en que te conocí

Iba pegado al cielo y apenas te sentí

Me descubriste todo de una vez

Y hacia tu mano abierta me lancé

En toda una persona hube de cambiar

Gente respetable para acometer

Todo un horario fijo para andar

Un diario y la mesa lista, a envejecer

Era el perfecto aburrido fragor

De una búsqueda al centro del sol

Quemando mi muerte

Después con los hechos cotidianos fue

Que nos proyectamos para hacernos tres

En la esperanza del que iba a nacer

Mis frustraciones todas las volqué

Mientras que los hechos hubo que forzar

Todo este triste mundo tendió a fracasar

Lo único estable es la felicidad

Que no se compra ni se da en caridad

Era el perfecto aburrido fragor

De una búsqueda al centro del sol

Quemando mi muerte

Era la alegría de un pájaro gris

Con su canto pidiendo morir porque estaba preso

Ahora junto al cielo me voy a quedar

Quién me tienda la mano al pasar

Comparte mi suerte…

Я пам'ятаю точний день, коли зустрів тебе

Я був приклеєний до неба і ледве відчував тебе

ти відкрив мене відразу

І назустріч твоїй відкритій долоні я кинувся

В цілому мені довелося змінитися

Поважним людям поспішати

Цілий фіксований графік прогулянок

Щоденник і стіл готовий, старіти

Це був ідеальний нудний гомін

Від пошуку до центру сонця

спалюючи мою смерть

Пізніше з щоденними подіями так було

Що ми проектуємо себе, щоб стати трьома

В надії на того, хто збирався народитися

Я кинув усі свої розчарування

Тоді як факти довелося форсувати

Весь цей сумний світ мав тенденцію зазнавати краху

Єдине стабільне – це щастя

Не купується і не дарується на благодійність

Це був ідеальний нудний гомін

Від пошуку до центру сонця

спалюючи мою смерть

Це була радість сірого птаха

З його піснею просить померти, бо він був ув’язнений

Тепер біля неба я збираюся залишитися

Хто простягає мені руку, коли проходячи повз

Поділіться моєю удачею...