Луна - Pabl.A

Солнце плавит, плавно тая в лучах заката,

Все наши тайны знает Москва, большая Хата.

Из дома во всём новом, уже слегка помятый,

Я выезжаю в город, дальше как ляжет карта.

Где я был вчера, знает лишь луна,

Только она одна понимает меня.

Мы будем пить до дна, эта жизнь карнавал,

И никто из нас не знает каким будет финал.

Где я был вчера, знает лишь луна,

Только она одна понимает меня.

Мы будем пить до дна, эта жизнь карнавал,

И никто из нас не знает каким будет финал.

Дай же отдохнуть, ведь не в тусе суть,

Надо, надо, надо бы, надо бы уснуть.

Дай же отдохнуть, ведь не в тусе суть,

Надо, надо, надо бы.

Я и две подруги едем ко мне под утро,

Голос слегка прокурен, целую губы грубо.

Не помню их имён, сажаю в серый Бумер,

И они обе понимают, что дальше будет.

Где я был вчера, знает лишь луна,

Только она одна понимает меня.

Мы будем пить до дна, эта жизнь карнавал,

И никто из нас не знает каким будет финал.

Где я был вчера, знает лишь луна,

Только она одна понимает меня.

Мы будем пить до дна, эта жизнь карнавал,

И никто из нас не знает каким будет финал.

Дай же отдохнуть, ведь не в тусе суть,

Надо, надо, надо бы, надо бы уснуть.

Дай же отдохнуть, ведь не в тусе суть,

Надо, надо, надо бы, надо бы уснуть.

Дай же отдохнуть, ведь не в тусе суть,

Надо, надо, надо бы, надо бы уснуть.

Дай же отдохнуть, ведь не в тусе суть,

Надо, надо, надо бы, надо бы уснуть.

Дай же отдохнуть, ведь не в тусе суть,

Надо, надо, надо бы, надо бы уснуть.

Дай же отдохнуть, ведь не в тусе суть,

Надо, надо, надо бы.

Сонце плавить, плавно таючи в променях заходу,

Усі наші таємниці знає Москва, велика Хата.

З будинку у всьому новому, вже злегка пом'ятий,

Я виїжджаю в місто, далі як ляже карта.

Де я був учора, знає лише місяць,

Тільки вона сама розуміє мене.

Ми будемо пити до дна, це життя карнавал,

І ніхто з нас не знає яким буде фінал.

Де я був учора, знає лише місяць,

Тільки вона сама розуміє мене.

Ми будемо пити до дна, це життя карнавал,

І ніхто з нас не знає яким буде фінал.

Дай відпочити, адже не в тусі суть,

Треба, треба, треба, треба заснути.

Дай відпочити, адже не в тусі суть,

Треба, треба, треба.

Я і дві подруги їдемо до мене під ранок,

Голос трохи прокурений, цілу губи грубо.

Не пам'ятаю їх імен, саджу в сірий Бумер,

І вони обидві розуміють, що далі буде.

Де я був учора, знає лише місяць,

Тільки вона сама розуміє мене.

Ми будемо пити до дна, це життя карнавал,

І ніхто з нас не знає яким буде фінал.

Де я був учора, знає лише місяць,

Тільки вона сама розуміє мене.

Ми будемо пити до дна, це життя карнавал,

І ніхто з нас не знає яким буде фінал.

Дай відпочити, адже не в тусі суть,

Треба, треба, треба, треба заснути.

Дай відпочити, адже не в тусі суть,

Треба, треба, треба, треба заснути.

Дай відпочити, адже не в тусі суть,

Треба, треба, треба, треба заснути.

Дай відпочити, адже не в тусі суть,

Треба, треба, треба, треба заснути.

Дай відпочити, адже не в тусі суть,

Треба, треба, треба, треба заснути.

Дай відпочити, адже не в тусі суть,

Треба, треба, треба.