7 дорог - Pabl.A, Anton Blame

И каждый день в пробках Москвы,

Я ищу твой облик в толпе.

Я не успел за тобой, вижу лишь твою тень,

Влюблен в твою тень.

Но где бы ты сейчас ни была,

Ты знаешь, что мои стихи о тебе.

Мы боролись против всех четырех стихий,

Но что с нами стало теперь?

Я бегу за тобой, прямо за горизонт,

Я лечу высоко, выше всех облаков.

Мы должны быть вдвоем, ведь сердца в унисон,

И тебя не догнать, ведь ты так далеко.

Припев:

И на перекрестках всех семи дорог,

Мы с тобой за руку, вместе, вдвоем.

И то неважно — куда и как далеко,

Ведь мое сердце точно знает — это любовь.

Она, наверное, спит сейчас,

Между нами тысячи миль.

Но я все, что есть отдам,

Чтобы увидеть на миг ее родные глаза.

Ветер в ее волосах,

На свете нет больше таких,

Словами не описать.

Я раньше не верил в любовь,

Пока не встретил тебя.

Ты разожгла внутри огонь,

Он растопил сердце изо льда.

Не думал и не гадал,

Падал, сто раз попадал,

Девятый вал переплывал,

Сердце по кускам собирал.

Не благодарю, вопреки,

Ты знаешь меня таким.

Спасибо судьбе за мир,

Созданный для нас двоих.

Целое не разделить,

Судьбу не перекроить,

Будешь моей, я твоим,

Зачем я тебя полюбил?

Фанатик, тобой одержим,

Я покорил все семь вершин,

Преследую вчерашний день,

Но я сам так решил.

И мне хватает причин,

Чтобы забыть о тебе.

Но сердце снова по-новой стучит,

В закрытую дверь.

Припев:

И на перекрестках всех семи дорог,

Мы с тобой за руку, вместе, вдвоем.

И то неважно — куда и как далеко,

Ведь мое сердце точно знает — это любовь.

І кожного дня в пробках Москви,

Я шукаю твій вигляд у натовпі.

Я не встиг за тобою, бачу лише твою тінь,

Закоханий у твій тінь.

Але де би ти зараз не була,

Ти знаєш, що мої вірші про тебе.

Ми боролися проти всіх чотирьох стихій,

Але що з нами стало тепер?

Я біжу за тобою, прямо за горизонт,

Я лікую високо, вище всіх хмар.

Ми маємо бути вдвох, адже серця в унісон,

І тебе не наздогнати, адже ти так далеко.

Приспів:

І на перехрестях усіх семи доріг,

Ми з тобою за руку, разом, удвох.

І то неважливо — куди і як далеко,

Адже моє серце точно знає — це кохання.

Вона, мабуть, зараз спить,

Між нами тисячі миль.

Але я все, що є віддам,

Щоб побачити на мить її рідні очі.

Вітер у її волоссі,

На світі немає більше таких,

Словами не описати.

Я раніше не вірив в любов,

Поки що не зустрів тебе.

Ти розпалила всередині вогонь,

Він розтопив серце з льоду.

Не думав і не гадав,

Падав, сто разів влучав,

Дев'ятий вал перепливав,

Серце по шматках збирав.

Не дякую, всупереч,

Ти знаєш мене таким.

Дякую долі за світ,

Створений для нас двоє.

Ціле не розділити,

Долю не перекроїти,

Будеш моєю, я твоїм,

Навіщо я тебе полюбив?

Фанатик, тобою одержимий,

Я підкорив усі сім вершин,

Переслідую вчорашній день,

Але я сам так вирішив.

І мені вистачає причин,

Щоб забути про тебе.

Але серце знову по-новому стукає,

Зачинені двері.

Приспів:

І на перехрестях усіх семи доріг,

Ми з тобою за руку, разом, удвох.

І то неважливо — куди і як далеко,

Адже моє серце точно знає — це кохання.