Земля - Otto Dix

Твоя земля не ждёт тебя.

Не любя,

Гонит прочь сыновей от себя.

Ей не нужны те, кто ходит по ней.

Ей наплевать на своих сыновей.

И им друг на друга тоже плевать.

Они жестоки так же, как их мать.

Твоя земля ненавидит тебя.

Не любя,

Не вернёт сыновьям себя.

Твоя земля обнимет тебя.

И любя,

Примет прах сыновей в себя.

Ей так нужны те, кто ходит по ней.

Она убаюкает своих сыновей.

В каменном ложе так сладко спать.

Всех нас ждёт бесплодная мать.

Твоя земля не чекає на тебе.

Не Кохаючи,

Гонить геть синів від себе.

Їй не потрібні ті, хто ходить по ній.

Їй наплювати на своїх синів.

І ним друг на друга теж начхати.

Вони жорстокі так, як їх мати.

Твоя земля тебе ненавидить.

Не Кохаючи,

Не поверне синам себе.

Твоя земля обійме тебе.

І, люблячи,

Прийме порох синів у себе.

Їй так потрібні ті, хто ходить по ній.

Вона заколисує своїх синів.

У кам'яному ложі так солодко спати.

На всіх нас чекає безплідна мати.