Город - Otto Dix

Жёлтое небо над головой.

В трубах заржавленных стих ветра вой.

В чёрной грязи размокает картон.

Дождь разъедает железобетон.

Ангелы лики закрыли руками.

Свет задыхается под облаками.

Пепел стал заменителем кожи.

Невесту кладут на прокрустово ложе.

Это город-призрак, это город теней.

И здесь тысячи лет не рождалось детей.

Этот город забыт Богом и Сатаной.

Этот город любим только Смертью одной.

Псевдо-органика, синтетика чувств,

Псевдо-значение псевдо-искусств.

В чёрной грязи размокает мораль.

Дождь наполняет Священный Грааль.

Ангелы лики свои отвратили.

Через мгновение все их забыли.

Треснули стены, крошится дорога.

Пепел стал заменителем Бога.

Это город-призрак, это город теней.

И здесь тысячи лет не рождалось детей.

Этот город забыт Богом и Сатаной.

Этот город любим только Смертью одной.

Это город-призрак, это город теней.

И здесь тысячи лет не рождалось детей.

Этот город забыт Богом и Сатаной.

Этот город любим только Смертью одной.

Жовте небо над головою.

У трубах заіржавлених вірш вітру виття.

У чорному бруді розмокає картон.

Дощ роз'їдає залізобетон.

Ангели лики закрили руками.

Світло задихається під хмарами.

Попіл став замінником шкіри.

Наречену кладуть на прокрустове ложе.

Це місто-примара, це місто тіней.

І тут тисячі років не народжувалося дітей.

Це місто забуте Богом і Сатаною.

Це місто любимо лише Смертю однієї.

Псевдо-органіка, синтетика почуттів,

Псевдо-значення псевдо-мистецтв.

У чорному бруді розмокає мораль.

Дощ заповнює Священний Грааль.

Ангели лики свої відвернули.

За мить усі їх забули.

Треснули стіни, кришиться дорога.

Попіл став замінником Бога.

Це місто-примара, це місто тіней.

І тут тисячі років не народжувалося дітей.

Це місто забуте Богом і Сатаною.

Це місто любимо лише Смертю однієї.

Це місто-примара, це місто тіней.

І тут тисячі років не народжувалося дітей.

Це місто забуте Богом і Сатаною.

Це місто любимо лише Смертю однієї.