Старик - Otto Dix

На листьях опавших дождь пишет дневник,

На тучи свинцовые смотрит старик.

Дождь кончится так же, как лето прошло,

Но никогда больше не будет тепло.

В свой дом одинокий вернется старик,

На гвоздик повесит он свой дождевик.

Смахнет пыль с пластинки, нальет себе чай,

И вспомнит навеки исчезнувший май.

На цыпочках в комнату входит зима,

В последней строке точку ставит она.

Над морем свинцовым затих чайки крик,

Среди теней дремлет уставший старик…

На листі опалих дощ пише щоденник,

На свинцеві хмари дивиться старий.

Дощ скінчиться так, як літо минуло,

Але ніколи більше не буде тепло.

У свій будинок самотній повернеться старий,

На гвоздик повісить він свій дощовик.

Змахне пил із пластинки, наллє собі чай,

І згадає навіки зниклий травень.

На курчах в кімнату входить зима,

В останньому рядку точку ставить вона.

Над морем свинцевим затих чайки крик,

Серед тіней спить утомлений старий чоловік.