Мортем - Otto Dix

Лунные слёзы ловишь рукою.

Все твои сказки навеки с тобою.

Тени приходят, боль твою прячут,

Вместе с тобою о былом плачут.

Всё, что так важно, что сердцу мило,

Взять ты не сможешь с собою в могилу.

Лунные блики в сердце застыли.

Скоро растаешь под слоем пыли

От наслажденья, от ласк насекомых,

От безразличья родных и знакомых.

Лунной дорожкой в мир своих сказок

Ты поднимаешься через строй масок.

Бледною кожей дождь ощущаешь.

Всех, кто обидел, ты нежно прощаешь.

Venit mors velociter

Mortem

Rapit nos atrociter

Mortem *

Venit mors velociter

Mortem

Rapit nos atrociter

Mortem

Лунной дорожкой в мир своих сказок

Ты поднимаешься через строй масок.

Бледною кожей дождь ощущаешь.

Всех, кто обидел, ты нежно прощаешь.

Всё, что так важно, что сердцу мило,

Взять ты не сможешь с собою в могилу.

Місячні сльози ловиш рукою.

Всі твої казки навіки з тобою.

Тіні приходять, біль твій ховають,

Разом із тобою про колишнього плачуть.

Все, що так важливо, що серцю мило,

Взяти ти не зможеш з собою в могилу.

Місячні відблиски в серці застигли.

Незабаром розтанеш під шаром пилу

Від насолоди, від ласкання комах,

Від байдужості рідних та знайомих.

Місячною доріжкою у світ своїх казок

Ти піднімаєшся через стрій масок.

Блідою шкірою дощ відчуваєш.

Всіх, хто образив, ти ніжно прощаєш.

Venit mors velociter

Mortem

Rapit nos atrociter

Mortem *

Venit mors velociter

Mortem

Rapit nos atrociter

Mortem

Місячною доріжкою у світ своїх казок

Ти піднімаєшся через стрій масок.

Блідою шкірою дощ відчуваєш.

Всіх, хто образив, ти ніжно прощаєш.

Все, що так важливо, що серцю мило,

Взяти ти не зможеш з собою в могилу.