Икар - Otto Dix

Под твоим языком молоко и мёд,

В глазах тёмно-синий арктический лёд,

В пальцах сминаешь души моей прах,

Играя рождаешь сомненья и страх.

Больше так не могу, как же больно летать!

Жгучий ветер, смешанный с пеплом, глотать.

Больше так не могу я на землю хочу,

Но всё выше и выше я к солнцу лечу…

Я твой каменный страж с обожжённым лицом.

Назови меня братом или отцом

И дыханьем своим горький пот остуди,

Обними и прижми к бессердечной груди.

Чужеродной звездой я в твой мир упаду,

Вожделенный покой среди скал я найду.

Буду счастлив когда скуёт меня лёд,

Буду с радостью пить ядовитый твой мёд.

Больше так не могу, как же больно летать!

Жгучий ветер, смешанный с пеплом, глотать.

Больше так не могу я на землю хочу,

Но всё выше и выше я к солнцу лечу…

Обожгу, даже если задену крылом —

Я всего лишь хочу поделиться теплом.

Но для Солнца планета твоя так мала,

И в объятьях моих ты сгораешь дотла.

Під твоїм язиком молоко і мед,

У очах темно-синій арктичний лід,

У пальцях зминаєш душі моїй порох,

Граючи народжуєш сумніви і страх.

Більше так не можу, як боляче літати!

Пекучий вітер, змішаний з попелом, ковтати.

Більше так не можу я на землю хочу,

Але все вище і вище я до сонця лечу ...

Я твій кам'яний страж з обпаленим обличчям.

Назви мене братом чи батьком

І диханням своїм гіркий піт остуди,

Обійми і прижми до безсердечних грудей.

Чужорідною зіркою я в твій світ впаду,

Жаданий спокій серед скель я знайду.

Буду щасливий коли скує мене лід,

Буду з радістю пити отруйний твій мед.

Більше так не можу, як боляче літати!

Пекучий вітер, змішаний з попелом, ковтати.

Більше так не можу я на землю хочу,

Але все вище і вище я до сонця лечу ...

Обпалю, навіть якщо зачеплю крилом —

Я тільки хочу поділитися теплом.

Але для Сонця планета твоя так мала,

І в обіймах моїх ти згораєш вщент.