Гот - Otto Dix

Она бритвой обрезала волосы

И покрасила их в черный цвет.

На запястьях — кровавые полосы,

И дороги назад уже нет.

Вечный траур, тоска и распятия.

Нет улыбок на черных губах.

Эти дети играют в проклятия

И желают остаться во снах.

Ночь у них за богиню считается,

А за бога — кровавый закат.

Их так много по миру скитается —

Этих мрачных и бледных ребят.

Вечный траур, тоска и распятия.

Нет улыбок на черных губах.

Эти дети играют в проклятия

И желают остаться во снах.

Она дверь заперла в свой мир наглухо.

Может, демон за нею придет.

И обняв, он прошепчет ей на ухо:

«Спи спокойно, мой маленький гот».

Вечный траур, тоска и распятия.

Нет улыбок на черных губах.

Эти дети играют в проклятия

И желают остаться во снах.

Вона бритвою обрізала волосся

І пофарбувала їх у чорний колір.

На зап'ястях — криваві смуги,

І дороги назад вже немає.

Вічна жалоба, туга і розп'яття.

Немає усмішок на чорних губах.

Ці діти грають у прокляття

І бажають залишитися в снах.

Ніч у ніх за богиню вважається,

А за бога — кривавий захід сонця.

Їх так багато по світу блукає —

Цих похмурих і блідих хлопців.

Вічна жалоба, туга і розп'яття.

Немає усмішок на чорних губах.

Ці діти грають у прокляття

І бажають залишитися в снах.

Вона двері замкнула у свій світ наглухо.

Може, демон за нею прийде.

І обійнявши, він прошепче їй на вухо:

"Спи спокійно, мій маленький гот".

Вічна жалоба, туга і розп'яття.

Немає усмішок на чорних губах.

Ці діти грають у прокляття

І бажають залишитися в снах.