Бог мёртв - Otto Dix

В небе витает призрак симфоний.

Боль вытекает кровью из глаз.

Бог пережил миллионы агоний,

Но умирает он только сейчас.

Дьявол наденет белое платье

И возьмёт в руки цветы.

Он раскроет миру объятья

И низвергнет в пучину пустоты.

В Боге потребность давно уж пропала.

Ложные истины здесь правят бал.

Запретных плодов всегда будет мало,

Сколько бы их вам Змей не предлагал.

Дьявол растянет губы в улыбке,

Деве Марии вручая цветы,

Он обратит аксиомы в ошибки

И низвергнет в пучину пустоты.

У небі витає примара симфоній.

Біль випливає кров'ю з очей.

Бог пережив мільйони агоній,

Але вмирає він тільки зараз.

Диявол одягне білу сукню

І візьме в руки квіти.

Він розкриє світові обійми

І скине в безодню порожнечі.

У бозі потреба давно вже зникла.

Помилкові істини тут правлять бал.

Заборонених плодів завжди буде мало,

Скільки би їх вам Змій непропонував.

Він розтягне губи в посмішці,

Діва Марія вручаючи квіти,

Він зверне аксіоми в помилки

І скине в безодню порожнечі.