Ancient - Otto Dix

Из рук моих ушло тепло,

Глаза мои не видят свет.

Вновь зеркало мне солгало,

И мне всё так же много лет.

Песок в часах течёт, течёт.

Искрится иней на висках.

По венам льётся жидкий лёд.

И света нет в моих глазах.

Старость мысли замедляет,

Разводит кровь водой

И вечно молодой

Мечтою отравляет.

Из рук моих ушло тепло,

Глаза мои не видят свет.

Вновь зеркало мне солгало,

И мне всё так же много лет.

Песок в часах течёт, течёт.

Искрится иней на висках.

По венам льётся жидкий лёд.

И света нет в моих глазах.

Старость мысли замедляет,

Вселяет в душу страх

И печатью на устах

Молчанье закрепляет.

Камнем станет остывшее солнце

И никогда к нему огонь не вернётся.

Камнем станет остывшее солнце

И никогда к нему огонь не вернётся

З рук моїх пішло тепло,

Очі мої не бачать світло.

Знову дзеркало мені збрехало,

І мені так багато років.

Пісок у годиннику тече, тече.

Іскриться іней на скронях.

По венах ллється рідкий лід.

І світла немає в моїх очах.

Старість думки уповільнює,

Розводить кров водою

І вічно молодий

Мрією отруює.

З рук моїх пішло тепло,

Очі мої не бачать світло.

Знову дзеркало мені збрехало,

І мені так багато років.

Пісок у годиннику тече, тече.

Іскриться іней на скронях.

По венах ллється рідкий лід.

І світла немає в моїх очах.

Старість думки уповільнює,

Вселяє в душу страх

І печаткою на вустах

Мовчання закріплює.

Каменем стане сонце, що охололо.

І ніколи до нього вогонь не повернеться.

Каменем стане сонце, що охололо.

І ніколи до нього вогонь не повернеться