Stessa Faccia - OTM, SPH & Dies feat. DJ West, OTM, Dies

Ora che la strada è un racconto per bambini

I miei brani hanno i calli sulle mani di artigiani e contadini

Prima erano tutti santi in giro con la Mini

Poi partigiani, ora tutti quanti che contan chili

Io sul mio banco di scuola aspettando il cambio dell’ora

Morsicandomi il labbro pensando tanto mi ignora

Incrociando il suo sguardo con il mio stanco di una vita allo sbando

Pensavo dai, tra qualche anno migliora

Qua tra quattro mura muori, ma quanto è dura fuori

I regaz fanno le tagliole, ma non fanno i muratori

Quanti ventenni con un passato da fumatori

Le bugie più grandi si dicon quando si giura soli

Ed ogni volta mi dai un motivo per cui vivere, in quei pochi momenti concessi

per sognare

Ma non mi importa più di chi ricordo per sorridere

Sono gli stessi che quando piango vorrei scordare

Ed ogni volta tu mi dai un motivo per cui vivere, in quei pochi momenti

concessi per sognare

Ma non mi importa più di chi ricordo per sorridere

Sono gli stessi che quando piango vorrei scordare

Abbiamo sempre quella stessa faccia

Davanti alle vostre parole dal sapore di minaccia

La vita è un motel ad ore gestito da un magnaccia

Contano più i tagli sul cuore che sulle braccia

Abbiamo sempre quella stessa faccia

Davanti alle vostre parole dal sapore di minaccia

La vita è un motel ad ore gestito da un magnaccia

Contano più i tagli sul cuore che sulle braccia

Ora che la strada è impregnata con il sangue dei bambini

I miei hanno tagli sulle braccia

Ripensando a com'è andata, il perché siamo ancora vivi

Guardandosi allo specchio ed odiando la stessa faccia

Da quando a 14 anni ci giudicavano senza chiedere

Non potevamo scegliere, finti codici

Costretti a crescere, protetti dai portici

Fuori di casa con gradi meno 14

E la disperazione ci ha uccisi dentro

Sia che vivo fuori sia che vivo dentro

Tra 4 mura sogno i rumori e l’ebrezza del vento piangere

Per riempire la tristezza perché dentro è tutto spento

E qualche volta mi ricordo di sorridere

Ma non si può sorridere se non si sa sognare

E qualche volta quasi costretto provo a fingere

Ma poi c'è qualcuno che ricorda e mi torna a odiare

E qualche volta mi ricordo di sorridere

Ma non si può sognare se non si sa volare

E qualche volta quasi costretto provo a fingere

Ma poi ricordo che sono io a farmi del male

Abbiamo sempre quella stessa faccia

Davanti alle vostre parole dal sapore di minaccia

La vita è un motel ad ore gestito da un magnaccia

Contano più i tagli sul cuore che sulle braccia

Abbiamo sempre quella stessa faccia

Davanti alle vostre parole dal sapore di minaccia

La vita è un motel ad ore gestito da un magnaccia

Contano più i tagli sul cuore che sulle braccia

Тепер ця вулиця – це дитяча історія

У моїх пісень мозолі на руках ремісників і хліборобів

Раніше всі вони були святими на дорозі з Mini

Тоді партизани, тепер усі кілограми рахують

Я на шкільній парті в очікуванні зміни часу

Кусаючи губу, думаючи так багато, ігнорує мене

Перетинаючи його погляд зі своїм втомленим безладним життям

Я думав, давай, через кілька років стане краще

Тут у чотирьох стінах помираєш, а як важко надворі

Регази роблять пастки для ніг, але вони не роблять мулярів

Скільки двадцятирічних із минулим курінням

Найбільша брехня говориться, коли ти лаєшся на самоті

І кожного разу, коли ти даєш мені привід жити, у ті кілька дарованих моментів

мріяти

Але мені вже байдуже, кому я пам’ятаю посміхатися

Вони ті самі, що, коли я плачу, хотів би забути

І кожного разу ти даєш мені привід жити, в ці кілька хвилин

дозволено мріяти

Але мені вже байдуже, кому я пам’ятаю посміхатися

Вони ті самі, що, коли я плачу, хотів би забути

У нас завжди те саме обличчя

Перед твоїми грізними словами

Життя - це погодинний мотель, яким керує сутенер

Порізи на серці важливіші, ніж на руках

У нас завжди те саме обличчя

Перед твоїми грізними словами

Життя - це погодинний мотель, яким керує сутенер

Порізи на серці важливіші, ніж на руках

Тепер, коли вулиця просякнута кров'ю дітей

У мене порізи на руках

Озираючись назад, як це було, чому ми ще живі

Дивитися в дзеркало і ненавидіти те саме обличчя

Так як нас судили в 14 без запитань

Ми не могли вибрати, підроблені коди

Змушений рости, захищений аркадами

З дому мінус 14 градусів

І відчай убив нас всередині

Чи живу я ззовні, чи живу всередині

У 4-х стінах я мрію про шум і хвилювання плачу вітру

Щоб заповнити смуток, бо всередині все відключено

І іноді я пам'ятаю, як посміхався

Але ви не можете посміхатися, якщо ви не вмієте мріяти

І іноді майже вимушено намагаюся прикидатися

Але потім є хтось, хто згадує і знову ненавидить мене

І іноді я пам'ятаю, як посміхався

Але ви не можете мріяти, якщо ви не вмієте літати

І іноді майже вимушено намагаюся прикидатися

Але потім я згадую, що я сам завдаю шкоди собі

У нас завжди те саме обличчя

Перед твоїми грізними словами

Життя - це погодинний мотель, яким керує сутенер

Порізи на серці важливіші, ніж на руках

У нас завжди те саме обличчя

Перед твоїми грізними словами

Життя - це погодинний мотель, яким керує сутенер

Порізи на серці важливіші, ніж на руках