Званый Ужин - Оргазм Нострадамуса

Пригласил на ужин я друзей

Страх, бессонницу, кошмар и похоть.

Тех, кто ближе всех мне и родней

Тех, кому себя я позволяю трогать

Разливаю им в бокалы свою кровь

Тост произношу за дружбу нашу

Залпом пьют они ее, а закусить

Приношу им из мозгов кашу — малашу

Веселятся мои гости за столом

И рыдая, хлопаю в ладоши,

Чтобы гости не захныкали в тоске

На потеху им с себя сдираю кожу

За окном корячится рассвет

Подтираю половицы волосами

Нету смысла звать друзей мне на обед

Навестят меня сегодня они сами

Запросив на вечерю я друзів

Страх, безсоння, кошмар і хіть.

Тих, хто найближчий мені і рідніший

Тих, кому себе я дозволяю чіпати

Розливаю їм у келихи свою кров

Тост вимовляю за дружбу нашу

Залпом п'ють вони її, а закусити

Приношу їм із мозків кашу малашу

Веселіться мої гості за столом

І ридаючи, плескаю в долоні,

Щоб гості не захикали в тузі

На потіху їм з себе здираю шкіру

За вікном кориться світанок

Підтираю половиці волоссям

Немає сенсу звати друзів мені на обід

Відвідають мене сьогодні вони самі