Quand les larmes - Ophélie Winter

L’histoire est celle d’un amour trop parfait

Bien au-delà des mots, cachés dans le guetto

Deux êtres déjà promis s’aimaient en secret

Mais leurs familles leur imposent des devoirs

Rien ne pourra empêcher ce mariage arrangé

Le coeur en deuil elle se pliera à son vouloir

Mais dans ses rêves

Elle l’appelle pour qu’il se souvienne

Comme elle l’aime

Qu’elle lui reste à jamais fidèle

Quand les larmes

Ne peuvent atténuer le mal

Qu’il nous désarme

Que le temps s’est arrêté

Qu’il nous condamne

Et nous éloigne

De tout ce qui fait de nous des femmes

Elle passe ses journées derrière ses persiennes

A quoi bon se lever?

Pour qui se maquiller?

Quand la vie nous trahit, plus rien n’en vaut la peine

Les yeux perdus, noyée dans ses regrets

Son coeur est fatigué, l’amour est meurtrier

Seule dans son lit, elle attend que sa vie s’achève

Mais dans ses rêves

Elle l’appelle pour qu’il se souvienne

Comme elle l’aime

Qu’elle lui reste à jamais fidèle

Quand les larmes

Ne peuvent atténuer le mal

Qu’il nous désarme

Que le temps s’est arrêté

Qu’il nous condamne

Et nous éloigne

De tout ce qui fait de nous des femmes

Oh no!

Oh no!

Oh no no no no…

Aujourd’hui enfin elle repose en paix

Sa voix comme un écho

Résonne dans le guetto

Elle le gardera dans son coeur à tout jamais

Quand les larmes

Ne peuvent atténuer le mal

Qu’il nous désarme

Que le temps s’est arrêté

Qu’il nous condamne

Et nous éloigne

De tout ce qui fait de nous des femmes

Історія – це надто досконала любов

Далеко за межами слів, прихованих у гетто

Дві вже обіцяні таємно кохали один одного

Але їхні родини накладають на них обов’язки

Ніщо не може зупинити цей укладений шлюб

З скорботним серцем вона прихилиться до його волі

Але в його мріях

Вона кличе його згадати

Як їй це подобається

Нехай вона назавжди залишиться йому вірною

Коли сльози

Не можна зменшити біль

Нехай він нас роззброїть

Той час зупинився

Він засуджує нас

І забери нас геть

З усього, що робить нас жінками

Вона проводить свої дні за віконницями

Яка користь вставати?

Кому робити макіяж?

Коли життя зраджує нас, нічого не варте

Очі втратили, потонули в жалі

Його серце втомлене, любов убивча

Сама в своєму ліжку вона чекає, коли її життя закінчиться

Але в його мріях

Вона кличе його згадати

Як їй це подобається

Нехай вона назавжди залишиться йому вірною

Коли сльози

Не можна зменшити біль

Нехай він нас роззброїть

Той час зупинився

Він засуджує нас

І забери нас геть

З усього, що робить нас жінками

О ні!

О ні!

О ні, ні, ні…

Сьогодні вона нарешті спочиває з миром

Його голос як луна

Звучить у гутто

Вона назавжди збереже це в своєму серці

Коли сльози

Не можна зменшити біль

Нехай він нас роззброїть

Той час зупинився

Він засуджує нас

І забери нас геть

З усього, що робить нас жінками